Il a chanté - Les Compagnons De La Chanson

Il est venu pour la moisson.

C'était un fort et beau garçon

Aux yeux câlins, aux lèvres dures.

Tout en moissonnant, il chantait

Et, dans sa voix, l’on entendait

Toutes les voix de la nature.

Il a chanté le clair printemps,

Les oiseaux, les prés éclatants,

Les taillis verts, les fleurs nouvelles.

Le soir, pour les gens rassemblés,

Il a dit la chanson des blés

Dans la fausse courbe des Javelles.

Il a chanté.

Les moissonneurs l’ont écouté

Et la maîtresse aussi l'écoute.

Il a chanté

Puis il a dit: «A ma santé !

Et demain, je reprends la route»

Quand tout dormait, vers la minuit,

Comme il allait partir sans bruit,

La femme du maître est venue,

Toute pâle et le cœur battant

Et belle de désir pourtant

Et sous sa mante presque nue.

Elle a dit: «C'est toi que j’attends,

Depuis des jours, depuis des ans.

Qu’importe une existence brève.

Reste auprès de moi jusqu’au jour…

Chante-moi la chanson d’amour

Et que je vive enfin mon rêve !»

Il a chanté.

Les yeux clos, elle a écouté

Sa douce voix qui la prend toute.

Il a chanté

L’amour, la mort, la volupté

Et, tous deux, ils ont pris la route.

Ils sont partis le lendemain.

Elle a connu l'âpre chemin,

La faim, le travail, la tristesse

Car son amant, vite lassé,

Sans un regret pour le passé,

A caressé d’autres maîtresses.

N’en pouvant plus d’avoir souffert,

Après des nuits, des jours d’enfer

Elle a dit, la pauvre amoureuse:

«Bien-aimé, n’aie point de remords.

Chante-moi la chanson des morts…

Et laisse-moi, je suis heureuse… "

Il a chanté.

Les yeux clos, elle a écouté

Le grand frisson qui la brûlait toute.

Il a chanté.

Dans un soupir, elle a passé

Et puis il a repris la route…

Він прийшов на жнива.

Він був сильний і красивий хлопець

З приємними очима, твердими губами.

Під час жнив співав

І в його голосі можна було почути

Всі голоси природи.

Він співав про ясне джерело,

Птахи, світлі луки,

Зелені хащі, нові квіти.

Увечері для людей, що зібралися,

Він сказав пшеничну пісню

У хибній кривій Жавеля.

Він співав.

Його послухали косарі

І хазяйка теж його слухає.

Він співав

Тоді він сказав: «На здоров’я!

А завтра я знову в дорогу"

Коли всі спали, близько півночі,

Як він збирався йти без звуку,

Прийшла панова дружина,

Весь блідий і серце калатає

І гарна з бажанням ще

І під його майже голою мантією.

Вона сказала: «Це тебе я чекаю,

На дні, на роки.

Яке значення має коротке існування?

Залишайся зі мною до дня...

Заспівай мені пісню про кохання

І щоб я нарешті здійснив свою мрію!»

Він співав.

Заплющивши очі, вона слухала

Її милий голос, який захоплює її всю.

Він співав

Любов, смерть, задоволення

І обидва вирушили в дорогу.

Вони пішли наступного дня.

Вона відома на важкий шлях,

Голод, робота, смуток

Тому що її коханий, швидко втомився,

Без жалю про минуле,

Пестила інших коханок.

Не можу більше терпіти страждань,

Після ночей дні пекла

Вона сказала, бідний коханець:

«Коханий, не шкодуй сумління.

Заспівай мені пісню мертвих...

І покинь мене, я щасливий...»

Він співав.

Заплющивши очі, вона слухала

Великий тремтіння, що спалило її всю.

Він співав.

Зітхнувши вона пройшла

А потім знову вирушив у дорогу...