Страна души - Легион

Неумолима смерть как кинжал, —

Князь пожилой от ран умирал.

Тихо шептал он: «Сердце не врёт, —

Ангел Заката ждёт у ворот.

Я умоляю, о, Азраил,

Дай мне лишь ночь и чуточку сил

Снова окинуть взглядом страну,

Именем предков наших кляну!»

И ночь пришла…

Страна Души, прощай

Мне жить до рассвета…

Прощай,

Страна Души,

Очаг моих предков!

Прощай,

Страна Души,

Дыши этим ветром!

Сияй,

Страна Души!

Мой Рай впереди

Вечность…

Дай мне сил, Азраил!

Ночь растворилась, месяц уснул.

Ангел устами князя шепнул:

Невблаганна смерть як кинджал, —

Князь літній від ран помирав.

Тихо шепотів він: «Серце не бреше,

Ангел Заходу чекає біля воріт.

Я благаю, о, Азраїле,

Дай мені лише ніч і трохи сил

Знову окинути поглядом країну,

Ім'ям предків наших кляну!

І ніч прийшла...

Країна Душі, прощай

Мені жити до світанку...

Прощай,

Країна Душі,

Осередок моїх предків!

Прощай,

Країна Душі,

Дихай цим вітром!

Сяй,

Країна Душі!

Мій Рай попереду

Вічність…

Дай мені сили, Азраїле!

Ніч розчинилася, місяць заснув.

Ангел вустами князя шепнув: