Сон, в котором не было солнца - Легион

Я очнулся в темноте,

Страшный сон и очень странный день,

Мне снился враг Солнца

В час, когда Луна- Сапфир

Он пришел безликий в этот мир,

Тропой, где нет Солнца

Кровь его меняла цвет,

В первый раз, он наблюдал рассвет,

Тонул в лучах Солнца.

В час, когда Луна — Алмаз

Он один очнулся среди нас

И свет померк Солнца

Я не верю, что Судьба слепа,

И вела меня к нему тропа,

Я сам, пришел

Поле вечной битвы высших сил,

Наши души, самый страшный мир,

Когда в них нет Солнца.

От него я должен был бежать,

И на век теперь моя душа —

Страна, где нет Солнца

В час, когда порочна даже грусть,

И дыханья стон из женских уст,

Я в миг гасил Солнце.

В час, когда взошла Луна — Рубин

Понял я, что больше не один

В стране, где нет, Солнца

Я не верю, что Судьба слепа,

И вела меня к нему тропа,

Я сам, пришел

Поле вечной битвы высших сил,

Наши души, самый страшный мир,

Когда в них нет Солнца.

От него я должен был бежать,

И на век теперь моя душа —

Страна, где нет Солнца

Страна, где нет…

Я не верю, что Судьба слепа,

И вела меня к нему тропа,

Я сам, пришел

Поле вечной битвы высших сил,

Наши души, самый страшный мир,

Когда в них нет Солнца.

От него я должен был бежать,

И на век теперь моя душа —

Страна, где нет Солнца

Нет Солнца…

Я очнувся в темряві,

Страшний сон і дуже дивний день,

Мені снився ворог Сонця

В годину, коли Місяць-Сапфір

Він прийшов безликий у цей світ,

Стежкою, де немає Сонця

Кров його міняла колір,

Вперше, він спостерігав світанок,

Тонув у променях Сонця.

В годину, коли Місяць Алмаз

Він один опритомнів серед нас

І світло померк Сонця

Я не вірю, що Доля сліпа,

І вела мене до ним стежка,

Я сам, прийшов

Поле вічної битви вищих сил

Наші душі, найстрашніший світ,

Коли в них немає Сонця.

Від нього я повинен був бігти,

І на століття тепер моя душа —

Країна, де немає Сонця

В час, коли порочний навіть смуток,

І дихання стогін із жіночих вуст,

Я в мить гасив Сонце.

В годину, коли зійшов Місяць Рубін

Зрозумів я, що більше не один

У країні, де немає, Сонця

Я не вірю, що Доля сліпа,

І вела мене до ним стежка,

Я сам, прийшов

Поле вічної битви вищих сил

Наші душі, найстрашніший світ,

Коли в них немає Сонця.

Від нього я повинен був бігти,

І на століття тепер моя душа —

Країна, де немає Сонця

Країна, де немає…

Я не вірю, що Доля сліпа,

І вела мене до ним стежка,

Я сам, прийшов

Поле вічної битви вищих сил

Наші душі, найстрашніший світ,

Коли в них немає Сонця.

Від нього я повинен був бігти,

І на століття тепер моя душа —

Країна, де немає Сонця

Нема сонця…