Acrilic On Canvas - Legião Urbana

É saudade, então, e mais uma vez

De você fiz o desenho mais perfeito que se fez

Os traços copiei do que não aconteceu

As cores que escolhi entre as tintas que inventei

Misturei com a promessa que nós dois nunca fizemos

De um dia sermos três

Trabalhei você em luz e sombra

E era sempre, «não foi por mal»

Eu juro que nunca quis deixar você tão triste

Sempre as mesmas desculpas

E desculpas nem sempre são sinceras

Quase nunca são

Preparei a minha tela

Com pedaços de lençóis que não chegamos a sujar

A armação fiz com madeira

Da janela do seu quarto

Do portão da sua casa

Fiz paleta e cavalete

E com as lágrimas que não brincaram com você

Destilei óleo de linhaça

E da sua cama arranquei pedaços

Que talhei em estiletes de tamanhos diferentes

E fiz, então, pincéis com seus cabelos

Fiz carvão do batom que roubei de você

E com ele marquei dois pontos de fuga

E rabisquei meu horizonte

E era sempre, «não foi por mal»

Eu juro que não foi por mal

Eu não queria machucar você

Prometo que isso nunca vai acontecer

Mais uma vez

E era sempre, sempre o mesmo novamente

A mesma traição

Às vezes é difícil esquecer

«Sinto muito, ela não mora mais aqui»

Mas então, por que eu finjo

Que acredito no que invento?

Nada disso aconteceu assim

Não foi desse jeito, ninguém sofreu

E é só você que me provoca essa saudade vazia

Tentando pintar essas flores com o nome

De «amor-perfeito» e «não-te-esqueças-de-mim»

То ностальгія, то й знову

З  вас я зробив найдосконаліший малюнок, який коли робили

Сліди, з яких я скопіював, не відбулися

Кольори, які я вибрав із винайдених мною фарб

Я змішав це з обіцянкою, яку ми двоє ніколи не давали

З одного дня нас буде троє

Я працював із тобою у світлі й тіні

І завжди було «це було не погано»

Клянусь, я ніколи не хотів зробити тебе таким сумним

Завжди ті самі виправдання

І вибачення не завжди щирі

майже ніколи

Я підготував своє полотно

З шматочками простирадла, які ми не забруднили

Каркас я зробив з дерева

З вікна вашої спальні

Від воріт вашого дому

Зробила палітру і мольберт

І зі сльозами, які не грали з тобою

Я перегнав лляну олію

І з твоєго ліжка я рвав шматки

Які я вирізала на шпильки різного розміру

А потім я зробив пензлики з її волоссям

Я зробив вугілля з помади, яку вкрав у вас

І з ним я позначив дві точки зникнення

І я нацарапала свій горизонт

І завжди було «це було не погано»

Присягаюсь, що не хотів

Я не хотів завдати тобі болю

Я обіцяю, що цього ніколи не станеться

Ще раз

І це було завжди, завжди знову те саме

Та ж зрада

Іноді це важко забути

«Вибач, вона тут більше не живе»

Але тоді чому я прикидаюся

Що я вірю в те, що вигадую?

нічого такого не було

Так не було, ніхто не страждав

І тільки ти викликаєш у мене цю порожню тугу

Спроба намалювати ці квіти з назвою

Про «кохання братків» і «не забудь мене»