Ветер - LASCALA

О, прекрасная даль, поглотившая небо,

Облака, как к любимой, прижались к земле,

Где ты и я под простой, да не скошенной крышей

Ищем друг в друге тепло.

Что, что…

Что нам ветер да на это ответит,

Несущийся мимо, да сломавший крыло,

И, упав между нами, так недолго любимых

Разбил он объятья, как простое стекло.

Мы стояли на прошлом, мы ждали начала,

Прижимаясь к стене, где исчезли они.

Где ещё одну жизнь одна смерть обвенчала

Парой вспышек огня, да в эти смутные дни.

Что нам ветер да на это ответит,

Несущийся мимо, да сломавший крыло,

И, упав между нами, так недолго любимых

Разбил он объятья, как простое стекло.

Что нам ветер да на это ответит,

Несущийся мимо, да сломавший крыло,

И, упав между нами, так недолго любимых

Разбил он объятья, как простое стекло.

О, прекрасна далечінь, що поглинула небо,

Хмари, як до коханої, пригорнулися до землі,

Де ти і я під простим, та не скошеним дахом

Шукаємо один одного тепло.

Що що…

Що нам вітер та на це відповість,

Той, що мчить повз, та зламав крило,

І, впавши між нами, так недовго коханих

Розбив він обійми, як просте скло.

Ми стояли на минулому, ми чекали початку,

Притискаючись до стіни, де вони зникли.

Де ще одне життя одна смерть повінчала

Парою спалахів вогню, та в ці невиразні дні.

Що нам вітер та на це відповість,

Той, що мчить повз, та зламав крило,

І, впавши між нами, так недовго коханих

Розбив він обійми, як просте скло.

Що нам вітер та на це відповість,

Той, що мчить повз, та зламав крило,

І, впавши між нами, так недовго коханих

Розбив він обійми, як просте скло.