Жалость неуместна - LASCALA

Это затишье перед бурей.

Нет, родной, я не ревную.

Я всадила бы ей пулю, чтобы знала место.

Пусть оставит всех в покое.

Объясни, теперь нас двое.

Я вернусь на поле боя, чтобы было честно.

Чтобы было честно!

Знай, нет спасенья от любви, той, что душит изнутри.

И чтоб не сломаться, в ход идут все средства.

Всё, что возбуждает страсть, заставляет низко пасть

И, чтоб вновь подняться, жалость неуместна.

Эти двадцать восемь строчек… Я узнала в них твой почерк.

Встав на пальцах на носочки, заглянула в душу.

И, увидев там желанье, села сверху: "Как? Нормально?"

Рот закрыв рукой нахально – бьётся сердце, слушай!

Знай, нет спасенья от любви, той, что душит изнутри.

И чтоб не сломаться, в ход идут все средства.

Всё, что возбуждает страсть, заставляет низко пасть

И, чтоб вновь подняться, жалость неуместна.

Знай, нет спасенья от любви, той, что душит изнутри.

И чтоб не сломаться, в ход идут все средства.

Всё, что возбуждает страсть, заставляет низко пасть

И, чтоб вновь подняться, жалость неуместна.

Позабыв о нашем прошлом, мы сплетались в два огня.

Ты сказал, со мною сложно, но труднее без меня.

Знай, нет спасенья от любви, той, что душит изнутри.

И чтоб не сломаться, в ход идут все средства.

Всё, что возбуждает страсть, заставляет низко пасть

И, чтоб вновь подняться, жалость неуместна.

Знай, нет спасенья от любви, той, что душит изнутри.

И чтоб не сломаться, в ход идут все средства.

Всё, что возбуждает страсть, заставляет низко пасть

И, чтоб вновь подняться, жалость неуместна.

Це затишшя перед бурею.

Ні, рідний, я не ревную.

Я всадила б їй кулю, щоб знала місце.

Нехай дасть усім спокій.

Поясни, тепер нас двоє.

Я повернуся на поле бою, щоби було чесно.

Щоб було чесно!

Знай, немає порятунку від любові, що душить зсередини.

І щоб не зламатися, у хід йдуть усі кошти.

Все, що збуджує пристрасть, змушує низько впасти

І, щоб знову піднятися, жалість недоречна.

Ці двадцять вісім рядків... Я впізнала в них твій почерк.

Вставши на пальцях на шкарпетки, зазирнула в душу.

І, побачивши там бажання, сіла зверху: "Як? Нормально?"

Рот нахально закривши рукою – б'ється серце, слухай!

Знай, немає порятунку від любові, що душить зсередини.

І щоб не зламатися, у хід йдуть усі кошти.

Все, що збуджує пристрасть, змушує низько впасти

І, щоб знову піднятися, жалість недоречна.

Знай, немає порятунку від любові, що душить зсередини.

І щоб не зламатися, у хід йдуть усі кошти.

Все, що збуджує пристрасть, змушує низько впасти

І, щоб знову піднятися, жалість недоречна.

Забувши про наше минуле, ми спліталися у два вогні.

Ти сказав, зі мною складно, але найважче без мене.

Знай, немає порятунку від любові, що душить зсередини.

І щоб не зламатися, у хід йдуть усі кошти.

Все, що збуджує пристрасть, змушує низько впасти

І, щоб знову піднятися, жалість недоречна.

Знай, немає порятунку від любові, що душить зсередини.

І щоб не зламатися, у хід йдуть усі кошти.

Все, що збуджує пристрасть, змушує низько впасти

І, щоб знову піднятися, жалість недоречна.