Tretton trappor opp - Lars Winnerbäck

Du sa realism,

Nare jag fll och flg p samma gng.

Jag sov I fantasi och skrev en sng,

Och Du stod suckande och iakttog min dans

Fare ngot som egentligen inte fanns.

Jag skrek poesi

Och du stod kvar p jorden och sg p.

Du log, och jag frskte nog frst,

Men jag stod fngad I min drmda sagovrld

Och flngde runt I fnoskig flrd.

Och nu s stare jag vilsen hare bland brnda skepp

Och krda lopp.

Bland molnen finns det hopp,

Men p jorden stare min kropp.

Och min krlek finns minst tretton trappor opp,

I min drmda sagovrld.

Du sa «Altruism»,

Ett svrt ord som jag inte knde till.

I min vrld fare jag gra som jag vill.

S jag gick fram och sa «Du, dig vill jag ha»

Jag fick en kram och allt var bra.

S jag skrek «Romantik!»,

Du var nykter nog att sga «Kom,

Kom jag har ngonting vi mste prata om»

Och nykter utav vin och full av lngtan are det ltt

Att sga fel och tnka rtt

Nu gare mina tankar till en prins

Och till en sagofe

Som sitter p kaf,

Vid en blomstrande spalj,

Och bara blandar ut sin tid med lite te I min drmda sagovrld.

Du sa «Kom tillbaks

Nare du tappat dina vingar och kan g».

Sjlv hade jag ingenting att fresl,

S du klippte mina vingar och min himmel rasa' ner

Och allt blev mrkt och inget mer.

Och jag darrade av skrck,

Nare Du sa «Vlkommen till Verklighetens land!»

Hare hostar vi I sot och svett och sand.

Hare kan vi leva som dom vnner som vi are,

Bland alla andra som are hare

Men mina vingar vxer ut igen nare vinden

Stare ditt mrka hare,

Och jag tror nog du frstare

Nare jag far upp dit ingen nare,

Och nare jag vinkar ner till jorden dare du stare.

У тебе реалізм,

Коли я впав і пішов за ним одночасно.

Я спав у фантазії і написав пісню,

А Ти стояв, зітхаючи, і дивився на мій танець

Небезпека того, чого насправді не було.

Я кричала вірші

А ти стояв на землі і дивився.

Ти посміхнувся, і я, мабуть, перший запитав,

Але я потрапив у пастку свого омріяного світу казок

І літав у дурному флірті.

А тепер я дивлюся на заблуканого зайця серед згорілих кораблів

І бігайте на перегони.

Серед хмар є надія,

Але на землі моє тіло дивиться.

А моє кохання щонайменше тринадцять сходинок вгору,

У моєму казковому світі.

Ви кажете "альтруїзм",

Важке слово, якого я не знав.

У своєму світі я можу робити, що хочу.

Тому я пішов вперед і сказав: «Ти, я хочу тебе»

Мене обійняли і все було добре.

S Я кричав «Романтика!»,

Ви були достатньо тверезими, щоб сказати: «Давай,

Давайте мені про щось поговорити »

А тверезими від вина і сповненими туги легко

Говорити неправильно і думати правильно

Тепер мої думки повертаються до принца

І до казки

Сидячи в кафе,

На квітучій шпалері,

І просто змішати його час із чаєм у моєму казковому світі.

Ви сказали: «Повернись».

Коли ти втратив свої крила і можеш йти».

Мені самому не було чого боятися,

Так ти підрізав мені крила, і моє небо впало

І все стало темно і більше нічого.

І я тремтів від страху,

Наре Ти сказав "Ласкаво просимо в країну реальності!"

Тут ми кашляємо і в кіптяви, і від поту, і від піску.

Зайчик, чи можемо ми жити, як друзі,

Серед усіх інших зайців

Але мої крила знову виростають ближче до вітру

Подивись на свого темного зайця,

І я думаю, ти перший зрозумієш

Коли я піду туди, ніхто не приходить,

І ближче я махну до землі, смію ти дивитися.