Psalm i januari - Lars Winnerbäck

Fenomena, Du står tidlös mellan björkarna i frostat vinterhår

Fenomena, Du är tusental av nykterhet, och svaren där jag går

Lika jungfrulik som morgonen, om våren, bortom stan

Lika liten som ett sommarregn, för dom som inte hörde vad Du sa

Här lever drömmen om «det största», som en bubblande vulkan

Jag går och säger till mig själv: Snart är det vår.

Då faller regnet, inte jag

Fenomena, Du är vakan över mänskobyn, och flykten därifrån

Fenomena, Dina änglar sjunger kärlek, under månen, ner vid ån

Här växer tystnaden till vakuum, i betong och korridor;

Vi glömde björkarna, och änglarna i snön.

Och vissa tror att Du försvann

Glömskan härjar fritt och spottar skräck på fröken Svår

Och Hjärter Dam går runt och kämpar för att inte bli nånting man tar sig an

Fenomena, Du är lugnet som en söndag sprider ut på alla torg

Fenomena, Du predikar lika brinnande om glädje, som om sorg

Lika självklart spricker isen, som den frusit till en gång

Och Du spelar skådespelet gång på gång.

Men har vi lärt oss nånting alls?

Det är nätt och jämt att vi kan älska i betong

Och lika hårt, som Dina änglar sjunger vackert, stramar glömskan om min hals

Fenomena, Du står tidlös mellan björkarna, och sträcker ut Din hand

Fenomena, Du är Leva, låta leva, lite lugn i Leva land

Lika jungfrulik som morgonen, om våren, bortom stan

Lika väldig som ett åskmoln, när Du dånar över sovande kvarter

Här lever drömmen om «det största», som en bubblande vulkan

Snart spricker isen över ån.

Du viskar tyst: Långt bortom rikedom finns mer

Явища, Ти стоїш безчасно між беріз у матовому зимовому волоссі

Явища, Ти тисячі тверезості, і відповіді, куди я йду

Цілий, як ранок, навесні, за містом

Маленький, як літній дощик, для тих, хто не почув, що ти сказав

Тут живе мрія «найбільшого», як булькаючий вулкан

Іду й кажу собі: скоро весна.

Тоді іде дощ, а не я

Явища, Ти прокинувся над людським селом, і втечею з нього

Явища, твої ангели співають любов, під місяцем, внизу біля річки

Тут тиша переростає в порожнечу, в бетон і коридор;

Ми забули берези, а ангелів на снігу.

А деякі думають, що ти пішов

Забудькуватість вільно спустошує і кидає страх на міс Важку

А Hjärter Dam ходить навколо і бореться, щоб не стати тим, на що ви беретеся

Явища, Ти спокій, що в неділю розливається по всіх площах

Явища, Ви так пристрасно проповідуєте про радість, як і про горе

Так само очевидно, що лід тріскається, як колись замерз

І ви граєте виставу знову і знову.

Але чи навчилися ми взагалі чогось?

Просто ми можемо кохати в бетоні

І так голосно, як гарно співають твої ангели, забуття стягує мою шию

Явища, Ти ввічно стоїш між беріз і простягаєш руку

Явища, Ти Живий, даючи жити, трохи спокою на Живій землі

Цілий, як ранок, навесні, за містом

Великий, як грозова хмара, коли ви гримите над спальними блоками

Тут живе мрія «найбільшого», як булькаючий вулкан

Незабаром на річці тріскається лід.

Ти тихо шепочеш: Далеко за багатством є більше