Nånting större - Lars Winnerbäck

Det sas på radion «Tidsvis uppehåll i Svealand»

Hon tänkte uppehåll är bra men inte nog

Jag skulle hellre se en riktigt bra förklaring

Och allt hon inte gjort, varenda tåg hon inte tagit

Står och tutar nere på gatan, bakom rullgardinen

Och hon vet att det är vår och att varje slant hon inte slängt

Har varit en onödig besparing

Och radion spelar låtar som hon glömt

Allting minner om en dröm som hon har drömt, hon säger

Här i bland ruinerna

Bland torra salta tårar

Här bakom rullgardinerna

Och alla uteblivna vårar

Här under askan utav sönderbrända drömmar

Ska vi bygga nånting större

Det står en man nere vid stationen

Och citerar nåt ur gamla testamentet

Och det syns så väl att han ljuger

När han talar om sin godhet och om satan

Och om livet som ett liv man borde skämmas för

Hon står och sneglar ner på torget

Där han predikar all sin rädsla inför Jesus

Och hon tänker «Jag vill aldrig vara rädd igen»

Och kväll blir natt och tankarna för stora

Det sjönk för djupt, nu har hon inget att förlora, hon säger

Här ibland ruinerna…

Jag går och aktar mig för vintern

Och för gråten och den stora depressionen

Jag har liksom gömt mig i ett halvår under täcket

För att skydda mig mot ensamheten och tvivlet

Och mot tomheten efter explosionen

Och jag ser stormen komma närmre och jag väjer

Tills hon ringer och jag svarar och hon säger

Här i bland ruinerna…

Про це повідомляє радіо «Тимчасова перерва в Свеаланді»

Вона думала, що перерви це добре, але недостатньо

Я хотів би побачити дійсно гарне пояснення

І все, що вона не робила, кожен потяг вона не їздила

Стоять і сигналять на вулиці, за жалюзі

І вона знає, що це наше і що не викидає жодної копійки

Це була непотрібна економія

А на радіо грають пісні, які вона забула

Все нагадує сон, який їй приснився, каже вона

Тут у руїнах

Серед сухих солоних сліз

Тут за жалюзі

І всі пропущені пружини

Тут під попелом розбитих мрій

Будемо щось більше

Внизу біля вокзалу стоїть чоловік

І цитує щось зі Старого Завіту

І так ясно, що він бреше

Коли він говорить про свою доброту і про сатану

А про життя як життя треба соромитися

Вона стоїть і дивиться на площу

Де він проповідує весь свій страх перед Ісусом

І вона думає: «Я більше ніколи не хочу боятися»

А сьогодні ніч і думки занадто великі

Заглибилося, тепер їй нічого втрачати, каже вона

Тут іноді руїни…

Йду і остерігаюся зими

І за плач і велику депресію

Я ніби півроку ховався під ковдрою

Щоб захистити мене від самотності і сумнівів

І проти порожнечі після вибуху

І я бачу, як гроза наближається, і відмовляюся

Поки вона не подзвонить, а я відповім, а вона не скаже

Тут у руїнах…