Nån annan - Lars Winnerbäck

Solen gick ner som på beställning, det hade inte varit samma sak om den sken

Där vi gick i sjöar som vattenpölar med våra kängor och smala ben

Tänk om kaféet inte stängt så tidigt den kvällen

Tänk om klockan tagit samma vägar som vi

När vi gick på tomma, blöta gator där historierna flög förbi

Och allt som vi sa då

Tänk att man kunde säga så

Vi gick bland gårdar, hus, affärer och skjul

Och allt var så konstigt

Men förbannat kul

Det kunde ha varit nån annan

Men det var jag

Vad är det som gör att man säger saker, man säger saker man inte förstår

Där vi gick på berg som högar av löv med långa jackor och längre hår

Och vad är det som gör att man glömmer saker

Man glömmer att man trivs med livet ibland

När vi flydde från sanning, tid och besvär

För att ta måsten i andra hand

Och allt som vi sa då

Tänk att man kunde säga så

Vi snackade skit om alla vi kunde klandra

För att komma på att vi bara hade varandra

Det kunde varit några andra

Men det var vi

Och vi glömmer höst, och vi glömmer vår

Vi glömmer allt och tror att tiden är svår

Men man kommer på, sen efteråt

Att vi hade rätt kul emellanåt

Ja, vad var det egentligen som hände den kvällen

Vad gjorde mig så förfärligt glad

När vi gick med förhoppningar som drömmar

Om stearinljus och varm choklad

Tänk om kaféet inte stängt så tidigt den kvällen

Tänk om klockan tagit samma vägar som vi

Tänk om vi inte gått i några vattenpölar

Som smala ben och kängor trampat i

Allt som vi sa då

Tänk att man kunde säga så

Nu har jag gått den vägen igen

Men det var inte samma sak, saknar någon vän

Jag önskar att det vore nån annan

Jag anar vem

Men jag vet inte än

Сонце зайшло, як наказано, не було б, якби світило

Де ми ходили озерами, наче водойми, з нашими чоботями та вузькими ногами

Що якби того вечора кафе не закрилося так рано

Що якби годинник пішов тими ж шляхами, що й ми

Коли ми йшли порожніми, мокрими вулицями, де пролітали історії

І все, що ми тоді говорили

Уявіть, що ви можете це сказати

Ми ходили серед ферм, будинків, магазинів і сараїв

І все було так дивно

Але до біса весело

Це міг бути хтось інший

Але це був я

Що змушує вас говорити речі, ви говорите те, чого не розумієте

Де ми ходили по горах, як купи листя з довгими жакетами та довшим волоссям

І що змушує забути речі

Ви забуваєте, що іноді насолоджуєтеся життям

Коли ми тікали від правди, часу і біди

Взяти сусло на друге місце

І все, що ми тоді говорили

Уявіть, що ви можете це сказати

Ми говорили лайно про всіх, кого могли звинувачувати

Щоб пам’ятати, що ми були лише один одного

Могли бути й інші

Але це були ми

І забуваємо осінь, і забуваємо свою

Ми все забуваємо і думаємо, що час важкий

Але ви починайте, пізно

Щоб нам інколи було дуже весело

Так, що насправді сталося тієї ночі

Що мене так страшенно порадувало

Коли ми йшли з надіями, як мріями

Про свічки та гарячий шоколад

Що якби того вечора кафе не закрилося так рано

Що якби годинник пішов тими ж шляхами, що й ми

Що якби ми не заходили в жодні водойми

Як вузькі ніжки і чоботи наступили

Все, що ми тоді сказали

Уявіть, що ви можете це сказати

Тепер я знову пішов цим шляхом

Але це було не те, жоден друг не пропав

Я б хотів, щоб це був хтось інший

Я здогадуюсь хто

Але я ще не знаю