Sleeper of Hypnagog - Lantern

On through the sleeper’s lair…

This vestibule of bones

The dream-like lion’s den

His serpentine abode

A way one only fares

At lucidity’s end

And the death of comprehension —

The sleeper’s time of wake

A convict of coercing silence

Trapped I am, inside these bowels rendered dead and timeless

Gatekeeper: how long must my shade still lengthen?

«Ceaselessly… until thou findst redemption at His altar»

Pledge thy vow… without retreating thy glance

Kneel and bow… with purest obeisance

In the dead of the night… succumb to the cult

By the killer’s sight… thy blood is bound to halt

Absorbed by that which calls me, voicelessly

The dread that lies beyond what my eyes can see…

Restlessly, like waiting for an axe

To take a swing and chop my head off

I squirm and tremble

Is this where I shall witness my last?

Is this the way my days are bound to pass away;

In despair and solemnly aghast?

A black chime airs, paving way for an ungodly mass

The hour drawing nigh, I feel it in my bones

It’s calling me inside… the nightmare’s heart and soul

To doze the violent dreams in the sleeper’s stead —

The predator unchained from its depths

My path leads on through honeycombed flesh corridors

My vanquished soul in this living death’s undertow;

In desolation, my ashen lips in an averse moan

I lay down on a stone with bloodstains

…My eyes 'come heavier

And into the night my struggling fades

My bane in this ritual deep inside my brain

A whisper the knife that cuts the weak bonds

Of rapture and pure agony

…The lion roars

Через лігво сплячого…

Це переддень із кісток

Сновидне лігво лева

Його змієвидна обитель

Тільки один спосіб

Наприкінці ясності

І смерть розуміння —

Час пробудження сплячого

Засуджений за примус до мовчання

Я в пастці, всередині цих нутрощів, мертвий і позачасовий

Привратник: як довго мій тінь ще подовжується?

«Безперестанку… доки ти не знайдеш спокутування біля Його вівтаря»

Дай обітницю... не відволікаючи погляду

Станьте на коліна і вклоніться… з найчистішим поклоном

У глибоку ніч... піддатися культу

На вигляд вбивці… твоя кров обов’язково зупиниться

Поглинений тем, що мене кличе, безголосо

Страх, який лежить за межами того, що бачать мої очі…

Неспокійно, як чекаючи сокири

Щоб розмахнутися і відрубати мені голову

Я звиваюся і тремчу

Тут я буду свідком свого останнього?

Чи так пройдуть мої дні;

У розпачі й урочистому жаху?

Лунає чорний дзвін, прокладаючи шлях для безбожної маси

Наближається година, я відчуваю це в своїх кістках

Воно кличе мене всередину… серце і душа кошмару

Дрімати жорстокі сни замість сплячого —

Хижак вирвався з його глибин

Мій шлях веде через стільникові м’ясні коридори

Моя переможена душа в цій живій смертельній течії;

У спустошенні мої попелясті губи в огидному стогоні

Я ліг на камінь із плямами крові

…Мої очі стають важчими

І в ніч моя боротьба згасає

Моя прокляття в цьому ритуалі глибоко в моєму мозку

Шепіт ніж, який розриває слабкі зв’язки

Захоплення й чистої агонії

…Лев реве