Lucid Endlessness - Lantern

My prospects, hopes and dreams;

All drowned as callously

Deep down in the seething, hoary depths

The lips of the orifice of rebirth

Disgustingly they throb

Watching terrors, one by one

Emerge in raw and unimpeded violence

With the rage of suns

Succumbing to the bane to come;

In fragments nowhere-bound

I linger on in halls of stained vermillion

I join as one with nightmares old as stars of Scorpius

My being but a torch in the strange horizon

Debris caught in a cyclone: nothing I am, no more

No walls remain to seal the endless cold

Deprived of the «I»

In a mercurial insight

Of this cosmic womb, of all times

Of worlds designed to die

On through the cold view

The silver endlessness

Nothing… nowhere

As in a dream

Reaching for death

…A sombre descent lies ahead

The outer reach brooding like a tumour over me

And with the ardour of a snake hunting for prey

The salivating orifice lay lusting to swallow my being

The struggles vain:

The aspirations for a higher entity

Now slipping out of reach

Into bowels of flesh

Disintegrated by the reek

The acidity of the earthly decree

In a storm of carnal need

The true crown withers away

Fleeting… seething…

The impregnation of the soul

Into measurable forms

Of mortal existence

Sleeping… breathing…

The parasitic embryo

Shaping in the foetal mould

Gathering its strength

For eating through

The vaginal phlegm

To be reborn

Мої перспективи, надії та мрії;

Усі потонули як червоно

Глибоко в киплячих, синих глибинах

Губи отвору відродження

Огидно вони пульсують

Дивитися на жахи, один за одним

Виникнути в грубому та безперешкодному насильстві

З люттю сонця

піддатися небезпеці;

У фрагментах, нікуди не пов’язаних

Я затримуюсь в залах із забарвленими фарбами

Я приєднуюся, як одний із кошмарами, старими, як зірки Скорпіуса

Моя істота лише факел на дивному горизонті

Уламки, потрапили в циклон: я нічого, не більше

Не залишилося жодних стін, щоб закрити нескінченний холод

Позбавлений «Я»

У ртутному розумінні

Про це космічне лоно, про всі часи

Про світи, створені для смерті

Увімкнено через холодний вигляд

Срібна безмежність

Нічого… ніде

Як у сні

Тягаться до смерті

…Попереду похмурий спуск

Зовнішній досяжний об’єм м’ячить, як пухлина

І з запалом змії, що полює на здобич

Слиновидільний отвір лежав, прагнучи поглинути мою сутність

Боротьба марна:

Прагнення до вищої сутності

Тепер вислизає поза досяжністю

У надра м’яса

Розпадається від запаху

Кислотність земного указу

У бурі плотських потреб

Справжня корона в'яне

Минуща… кипить…

Запліднення душі

У вимірювані форми

З смертного існування

Спати... дихати...

Ембріон-паразит

Формування у формі плода

Збираючи свої сили

Для проїдання

Вагінальна мокрота

Щоб відродитися