Paris, oct.61 - La Tordue

Paris sous Paris

Paris sous la pluie

Trempé comme une soupe

Saoul comme une barrique

Notre-Dame est vierge

Même si elle est à tout l’monde

Et malgré son penchant

Pour les cierges

À l’heure où les gargouilles baillent

Le bossu du parvis

S’en va pisser sa nuit

Dans les gogues du diable

Alors bavent les gargouilles

Sur les premières grenouilles

S’entend de bénitier

Bien plus bêtes que leurs pied

Qui ne fut jamais pris

Ô pas de mauvais plis

Dans leur lit refroidi

Tombeau des vieilles filles

Cachot de la vertu

Pourtant pas d’ciel en vue

Surtout pas de septième

Pour ces corps en carême

Au cœur empaillé

Au cul embastillé

A l’abri des bascules

Et à leur grand dam

Qui est tout' minuscule

Ne connaîtront jam-

Ais ni la grâce ni les

Grasses matinées

C’pendant que Paris

Paris sous Paris

Paris Paris saoul

En dessous de tout

Dessaoule par d’ssus les ponts

Que la Seine est jolie

Ne s’raient ces moribonds

Qui déshonorent son lit

Mais qu’elle traîne par le fond

Inhumant dans l’oubli

Une saine tuerie

C’est paraît-il légal

Les ordres sont les ordres

C’est Paris qui régale

Braves policières hordes

De coups et de sang ivres

Qui eurent cartes et nuits blanches

Pour leur apprendre à vivre

A ces rats d’souche pas franche

Qu’un sang impur et noir

Abreuve nos caniveaux

Et on leur fit la peau

Avant d’perdre la mémoire

Des pandores enragés

Aux fenêtres consentantes

Et en passant soit-dit

Qui ne dit mot acquiesce

Durent pourtant résonner

De la chaussée sanglante

Jusque dans les Aurès

Leurs cris ensevelis

Sous la froide chaux-vive

D’une pire indifférence

Accompagnés de «vivent

Les boules Quiès et la France !»

Croissez chères grenouilles

Que l’histoire ne chatouille

Pas toujours au bon endroit

Ô bon peuple françois

Dors sur tes deux oreilles

Mais je n’jurerais pas

Loin s’en faut aujourd’hui

Que l’histoire ne s’enraye

Sous le ciel de Paris

Париж під Парижем

Париж під дощем

Залитий, як суп

П'яний, як бочка

Нотр-Дам незаймана

Навіть якщо вона належить усім

І попри його прихильність

Для свічок

Коли горгульи позіхають

Горбань суду

Іде, щоб мочити її ніч

В диявольських гогах

Тож горгульи пускають слину

На перших жаб

Відноситься до купелі святої води

Набагато дурніші за їхні ноги

Кого так і не спіймали

О немає зморшок

У своєму холодному ліжку

Могила старих дів

Підземелля чесноти

Та й неба не видно

Особливо без сьомого

За ці тіла в Великий піст

З набитим серцем

Зі збентеженим дупом

Укриття від гойдалок

І до їхнього жалю

Хто крихітний

Ніколи не дізнається -

Не мати ні благодаті, ні

Ліниві ранки

Це поки Париж

Париж під Парижем

Paris Paris п'яний

Під усім цим

Протверезі над мостами

Яка красива Сена

Хіба ці вмирають люди

Хто ганьбить його ліжко

Але воно тягне за дном

Ховання в забуття

Здоровий забій

Здається, законно

Накази є накази

Це Париж радує

Відважні поліцейські полчища

Від п'яних ударів і крові

У кого були карти і безсонні ночі

Щоб навчити їх жити

Цим щурам невідвертого запасу

Чим нечиста і чорна кров

Полийте наші жолоби

І ми з них здерли шкіру

Перш ніж я втратив пам'ять

Розлючений Пандорас

У вікнах згоди

І до речі

Хто не скаже ні слова, киває

Все ж довелося резонувати

З кривавої бруківки

Аж Орес

Їхній крик похований

Під холодним негашеним вапном

З гіршою байдужістю

У супроводі «наживо

Затички для вух і Франція!»

Хрест дорогі жаби

Нехай історія не лоскоче

Не завжди в потрібному місці

О добрі французи

спати на обох вухах

Але я б не лаявся

Далеко від цього сьогодні

Нехай історія зупиниться

Під паризьким небом