René bouteille - La Tordue

À l’heure où les étoiles tombent

Il creuse la sienne

Plus pâle qu’une ombre

Qui boit de la verveine

Il chante il chante

Mais c’est l’air de la mer

Qui bientôt le tourmente

Et lui vole sa prière

Il chante il chante

Mais c’est l’air de la mer

Qui bientôt le tourmente

Et lui vole sa prière

Depuis qu’il a vu l’jour

Il a trimardé sur terre

Mais il a pas eu plus d’amour

Qu’un sac de pommes de terre

Il chante il chante

Mais c’est de l’eau amère

Qui lui coule ardente

Brûlure à ses paupières

Il chante il chante

Mais c’est de l’eau amère

Qui lui coule ardente

Brûlure à ses paupières

Ses vieux l’ont pas r’connu

Alors il est allé s’fair' voir

Par le monde et ses rues

Il a mangé son pain noir

— On peut pas tout avoir…

Ouais mais quand on a rien eu

Et nul n’a répondu

Quand il voulait savoir

Et son coeur s’est fendu

D’essuyer tant d’déboires

Il est tombé des nues

Il s’est même fait trottoir

Puis porté disparu

Par des gens trop bavards

— Chacun vaut son voisin…

Sauf quand c’est un vaurien

Battant pavé et breloque

Il a le scorbut à l'âme

Et son coeur soliloque

Sans but le pauvre diable

Il a la têt' tordue

Essoré d’une oreille

C’est pas d’avoir trop bu

C’est d'être né bouteille

Il chante il chante

Il voulait boire la mer

Qui sur ses joues serpente

Les soirs de trop d’misère

Il chante il chante

Il voulait boire la mer

Qui sur ses joues serpente

Les soirs de trop d’misère

La mer la mer

C’est elle qui le hante

Dans son coeur une arrière

Saison d'écume qui chante

Dans l’miroir aux étoiles

DAns l’océan sa planque

D’alouette en cavale

Il a jeté son ancre

Il chante il chante

Mais c’est bientôt la mer

Qui vient couvrir sa plainte

Au creux d’sa dernière bière

Il chante il chante

Son chant de vagabond

C’est maintenant la mer

Qui roule sa chanson

Qui roule sa chanson

Коли падають зірки

Він копає своє

блідіший за тінь

Хто п’є вербену

Він співає, він співає

Але це повітря моря

Що незабаром його мучить

І краде його молитву

Він співає, він співає

Але це повітря моря

Що незабаром його мучить

І краде його молитву

Так як він народився

Він ходив по землі

Але він більше не отримав кохання

Чим мішок картоплі

Він співає, він співає

Але це гірка вода

яка палко тече до нього

Печать повік

Він співає, він співає

Але це гірка вода

яка палко тече до нього

Печать повік

Його старі люди не впізнали

Тому він пішов на хуйню

Світом і його вулицями

Він з’їв свій чорний хліб

— Ми не можемо все це мати…

Так, але коли ми нічого не отримали

І ніхто не відповів

Коли він хотів знати

І його серце розбилося

Зазнати стільки невдач

Він упав із хмар

Він навіть отримав тротуар

Потім повідомили про безвісти

Від людей, які занадто балакучі

«Кожен рівний своєму ближньому...»

За винятком випадків, коли він негідник

Паве та Чарівний лист

У нього на душі цинга

І його серце одиночить

Безцільний бідний диявол

У нього вивернута голова

Віджимається з одного вуха

Це не для того, щоб випив занадто багато

Воно має народитися в пляшці

Він співає, він співає

Він хотів випити море

Яка по щоках в’ється

Вечори надто багато нещасть

Він співає, він співає

Він хотів випити море

Яка по щоках в’ється

Вечори надто багато нещасть

Море море

Вона його переслідує

В її серці тил

Сезон співочої піни

У дзеркало до зірок

В океані його схованка

Жайворонок на бігу

Він кинув якір

Він співає, він співає

Але скоро море

Хто приходить розкрити свою скаргу

У дуплі свого останнього пива

Він співає, він співає

Його мандрівна пісня

Тепер це море

Хто свою пісню котить

Хто свою пісню котить