El hombre que olvidó su nombre - La sonrisa de Julia, David Otero, Rebeca Jimenez

Hace mucho tiempo que ocurrió

Pero nadie lo ha olvidado

Oigo un grito tan desgarrador

Que se escucha en los tejados

Desde entonces.

nadie más camina por el bosque

Todos saben que al anochecer puedes encontrarte

Con el hombre que olvidó su nombre

Con el hombre que olvidó su nombre

Con el hombre que olvidó su nombre

Con el hombre que olvidó su nombre

Escapó de la ciudad

Suna de laurel le impedía respirar

No sentía lo que no compraba

Y cuando tuvo todo.

no sintió ya nada

Y todo se precipitó

En la noche en la que de rodillas le imploraba a Dios

Que le señalara cuándo y dónde pudo convertirse

En el hombre que olvidó su nombre

En el hombre que olvidó su nombre

En el hombre que olvidó su nombre

En el hombre que olvidó su nombre

No puede vivir sin recordar

No puede vivir sin recordar

No puede vivir sin recordar

No puede vivir sin recordar

No puede vivir sin recordar

Abrazos que no pudo comprar

No puede vivir sin recordar

Caricias que no pudo comprar

Вже давно це сталося

Але ніхто не забув

Я чую крик, такий жахливий

Це чути на дахах

Відтоді.

ніхто інший не ходить лісом

Всі знають, що з настанням ночі можна знайти себе

З людиною, яка забула своє ім’я

З людиною, яка забула своє ім’я

З людиною, яка забула своє ім’я

З людиною, яка забула своє ім’я

втік з міста

Суна де лавр заважала йому дихати

Я не відчув, чого не купив

І коли в нього було все.

він більше нічого не відчував

І все кинулося

У ніч, коли я благав Бога на колінах

Щоб вказати, коли і де він міг бути навернений

Про людину, яка забула своє ім'я

Про людину, яка забула своє ім'я

Про людину, яка забула своє ім'я

Про людину, яка забула своє ім'я

Не можна жити без пам'яті

Не можна жити без пам'яті

Не можна жити без пам'яті

Не можна жити без пам'яті

Не можна жити без пам'яті

Обійми, які ви не могли купити

Не можна жити без пам'яті

Ласки, які він не міг купити