Two Sisters - La Guerre

Saasha Rose, you left your home

to ensure a surrogate.

Two sisters;

we began our search

in the last place you had been.

And in the month and a half it took to get you back

to the broken home you left,

we papered the lamp posts and darkened the windows

of each corner you kept.

And wept for the lack of empathy and every past regret.

The young babe and the early grave,

and that eager pound of flesh.

When old enough you left your post,

a troubled trail towards the West Coast

and bore a child, a heart as wild

as the one who fled before.

Now estranged, two sisters caged

in the MidWest, unforgave.

The last hurrah, the final straw

was the insist of the chase.

And in the month and a half it took to get you back,

I could never have envisioned

the void, the space, the empty place

it would fill or the weight it would lift up.

Since August of the last time our two shadows cast,

I have hoped you lose--

you lose your way so we can bring you back.

Саша Роуз, ти залишив свій дім

щоб забезпечити сурогатну матір.

Дві сестри;

ми почали наш пошук

в останньому місці, де ви були.

І за півтора місяця потрібно теби повернутись

до розбитого дому, який ти покинув,

ми обклеїли ліхтарні стовпи та затемнили вікна

кожного кута, який ви зберегли.

І плакав через відсутність співчуття та всі минулі жалі.

Молоде дитятко і рання могила,

і цей нетерплячий фунт м’яса.

Коли ти досить дорослий залишив свій пост,

неспокійна дорога до Західного узбережжя

і народила дитину, серце як дике

як той, хто втік раніше.

Тепер відчужені, дві сестри в клітці

на Середньому Заході, непрощаний.

Останнє ура, остання крапля

було наполягати на погоні.

І за півтора місяця, які знадобилося, щоб повернути тебе,

Я ніколи не міг уявити

порожнеча, простір, пусте місце

він заповниться або вага, яку підніме.

З серпня минулого разу наші дві тіні відкинули,

Я сподівався, що ти програєш...

ви заблукали, щоб ми могли вас повернути.