The Three - La Guerre

Every record that I hear is a competition to be won

And I shouldn’t give a shit, these chords aren’t daring any one

But it’s a daring exposition, all the accomplishments i’m missing

And I’m done done done being subject to the hierarchy of song

And if here’s where I’m unwelcome, then let me be exiled

And if the South will not receive me, I’ll keep drifting to the East

Until the shores of Carolina force my footsteps to the sea

Among the channels I will finally be led steadily and blindly

By the three three three who will protect me

Spirit Grandmother Marie, who would play soundtracks on repeat

Who’d follow a tiny me through the hallways and the streets

Who had cancer stirring deep, only her body left to speak her words

And a puppy with webbed feet who’d always tower over me

A Newfoundland from Colorado with outstanding Pedigree

Stormy died in my mother’s eyes, closing sullenly to grieve that day

And a vision of the one i’d love, who would materialize

The very muse, my heart’s excuse to live a poet’s life

Whose words I could recite, whose body I could trace in night’s thick shade

Who would pull against the current, who could resurface from that sharpest wave

And I exist now as a fish now or a coral reef or seashell

Кожна платівка, яку я чую, — це змагання, яке треба виграти

І мені наплювати, ці акорди нікого не викликають

Але це смілива експозиція, мені бракує всіх досягнень

І я покінчив з підкоренням ієрархії пісні

І якщо тут я небажаний, то нехай буду засланий

І якщо Південь мене не прийме, я буду продовжувати дрейфувати на Схід

Поки береги Кароліни не змусять мої ступи до моря

Серед каналів мене нарешті будуть вести стабільно й наосліп

До трьох трьох трьох, які захистять мене

Духовна бабуся Марі, яка відтворювала саундтреки на повторі

Хто б слідував за крихітним мною по коридорах і вулицях

У якої глибоко розгорівся рак, лише її тіло могло вимовити її слова

І цуценя з перетинками, яке завжди височіло наді мною

 Ньюфаундленд із Колорадо з чудовим родоводом

Стормі померла на очах моєї матері, похмуро заплющившись, щоб сумувати того дня

І бачення того, кого б я любив, хто б матеріалізувався

Сама муза, привід мого серця жити життям поета

Чиї слова я міг би продекламувати, чиє тіло я міг би простежити в густій ​​нічній тіні

Хто б тягнув проти течії, хто міг би виринути з цієї найгострішої хвилі

І я існую зараз як риба зараз або кораловий риф чи мушля