YOU ASCENDANT - La Dispute, Peter Broderick

I had visions of you wandering alone

Daylight burst against

Printed flowers on your dress

And the sun in your hair

Silver white

I watched you walk

Purposefully along the shoulder of the highway

Indifferent to traffic and it to you

As if neither existed

Alone there like all of us

And the summer colors shone

Bright open fields of goldenrod

The sky soft stone

Sapphire and selenite

Agate

Blue lace

Pale white bone in brush

All things to dust return but you keep on

Heading westward quick down Fulton Street

As if a thing beyond compelled you walk now there

And you could not take your eyes away from it

And I could not either

And quickening your pace

Walking in the wind blown backwards toward home

Your face expressionless

You stopped suddenly

Still as carved stone

Waiting for the world to catch up

And I watched you

In awe always

Even in dreams

You raised your arms

Cross-shaped like a monument

Feigning permanence there

Denying her death and yours

And traffic stopped to watch

I knew you’d leave then

Ascending heavenward to breathe

Never in panic again

Peace for you

Forever

Somewhere

I carried on in my visions

Tired and lost for years this way

Only half aware of the light

Shining against the dark

Bright until we die

When I die let me do so beside you

When we die let us go at the same time

When the end comes will we see

Bright lights burst through the evergreens?

Feel the blown sand at our ankles or hear rustling needles in the breeze?

Who can know?

If we could choose the way we leave

Fill out circles on a ballot sheet

Vote the way we’ll go

How the noise will cease

Finally and forever for us both

What would we do?

How would we go?

Would we pass out in barracks beneath bedsheets

Brand new sneakers on our feet

Two by two into a comet tail peacefully to sleep

Forever dream?

When will we leave?

Will we all just disappear?

Or can we be hung up in a gallery

Displayed permanently forever with family

Painted in frames?

Variations on a theme

How will we leave?

Cut in threes?

Displayed in glass cases?

Death in the mind of living things?

Can it be quietly?

Like in the morning drinking coffee with the sunrise

Through the lilies in the window of our bedroom to the garden

Or just drift off watching TV

6:30 in the evening

Never see it coming at all

Or can we live forever here

Be buried in our best memories

Drunk beside that drainage ditch

Road trip east of Denver

The prison in periphery

Life too beautiful too sweet despite everything

Could we choose to stay forever there

And never leave?

How long do I have to fix this?

Years lost too indifferent and afraid

While you burst to earth around me like lightning at night

How’d I miss a thing so bright?

And where does the shame go now if never away?

No one to blame but me

I wanted everything

How’d I fail so badly?

I have visions of you wandering alone down every city street

Light shaded everything at once

And flowers burst against your knees

And you asked for me to leave

Graceful in your sprinting now through all wind

Your skin pale silver lightning the seasons of your grief

But you are free now

And you asked for me to leave

I love you deeply then and now as ever

Never waver once again at all, in any timeline, I will bend them all

To find you back to breathe

And you asked for me to leave

I will rend you from those dreams

Release the flowers in the street

Burn the monuments in plywood

And ascend there

To be everything you need

I will be everything you need

I will be everything you need

I will be everything you need

Мені бачили, як ти блукаєш сам

Денне світло проти

Принт квітів на вашому платті

І сонце у вашому волоссі

Сріблясто білий

Я бачив, як ти йдеш

Цілеспрямовано вздовж узбіч шосе

Байдужий до дорожнього руху та до вас

Ніби не існувало жодного

Там наодинці, як і всі ми

І засяяли літні барви

Яскраві відкриті поля золотника

Небо м'який камінь

Сапфір і селеніт

Агат

Блакитне мереживо

Блідо-біла кістка в кисті

Все, що повернеться до пилу, але ви продовжуєте

Швидко прямуйте на захід вниз по Фултон-стріт

Ніби щось не змусило вас йти зараз там

І від нього не можна було відвести очей

І я не міг

І пришвидшивши свій темп

Ходьба за вітром, який дме назад до дому

Ваше обличчя безвиразне

Ти раптово зупинився

Все ще як різьблений камінь

Чекаємо, поки світ наздожене

І я спостерігав за тобою

Завжди в страху

Навіть у снах

Ви підняли руки

Хрестоподібний, як пам’ятник

Там симулюють сталість

Заперечуючи її і твою смерть

І рух зупинився, щоб спостерігати

Тоді я знав, що ти підеш

Піднятися до неба, щоб дихати

Більше ніколи не панікувати

Мир вам

Назавжди

Десь

Я продовжував у своїх баченнях

Втомлений і втрачений роками таким чином

Лише наполовину знають світло

Сяючи проти темряви

Яскраво, поки ми не помремо

Коли я помру, дозволь мені зробити це поруч із тобою

Коли ми помремо, відпустіть нас одночасно

Коли прийде кінець, ми побачимо

Яскраві вогні пробиваються крізь вічнозелені рослини?

Відчуваєте нанесений пісок біля щиколоток чи чуєте шелест голок на вітерці?

Хто може знати?

Якби ми можли вибрати спосіб вийти

Заповніть кола на бюлетені

Голосуйте, як ми підемо

Як припиниться шум

Нарешті і назавжди для нас обох

Що б ми робили?

Як би ми діяли?

Ми б втратили свідомість у бараках під простирадлами

Нові кросівки на наших ногах

По два в хвіст комети, щоб мирно спати

Назавжди мрія?

Коли ми поїдемо?

Ми всі просто зникнемо?

Або можна повісити у галерею

Відображається назавжди з родиною

Намальовано в рамках?

Варіації на тему

Як ми підемо?

Розрізати на троє?

Відображається в скляних футлярах?

Смерть у розумі живих істот?

Чи може бути тихенько?

Ніби вранці п’ю каву зі сходом сонця

Крізь лілії у вікні нашої спальні в сад

Або просто залиштеся перед телевізором

6:30 вечора

Ніколи не побачите, що це настане

Або ми можемо жити тут вічно

Будьте поховані в наших найкращих спогадах

П'яний біля тієї дренажної канави

Подорож на схід від Денвера

В'язниця на периферії

Життя занадто прекрасне, надто солодке, незважаючи ні на що

Чи могли б ми вибрати залишитися там назавжди

І ніколи не залишати?

Скільки часу мені маю виправити?

Роки втрачені занадто байдуже і налякані

Поки ти вриваєшся на землю навколо мене, як блискавка вночі

Як я пропустив щось таке яскраве?

І куди подіється сором зараз, якщо ніколи не буде?

Нікого не звинувачувати, крім мене

Я хотів усе

Як я так зазнав невдачі?

Мені бачили, як ти блукаєш сам по кожній міській вулиці

Світло затінювало все одразу

І квіти лопаються об твої коліна

І ви попросили мене піти

Граціозно бігаєш на будь-якому вітрі

Твоя шкіра блідо-срібляста блискавка пори року твого горя

Але тепер ти вільний

І ви попросили мене піти

Я сильно люблю тебе тоді і зараз, як будь завжди

Ніколи більше не вагайтеся, у будь-якій часовій шкалі я їх усіх зігнуту

Щоб відшукати вас, щоб дихати

І ви попросили мене піти

Я вирву тебе з тих снів

Випустіть квіти на вулицю

Спалити пам’ятники у фанері

І піднятися туди

Щоб бути всем, що вам потрібно

Я буду все, що тобі потрібно

Я буду все, що тобі потрібно

Я буду все, що тобі потрібно