Бессонница - Квашеная

Два часа до рассвета,

Птицы скоро проснутся

И заполнится пустота

Переливами солнца.

Кажется всё нереальным,

Сердца стук незаметен,

Твои волосы – сети:

В них запутался ветер.

Четыре утра, а ты всё не спишь:

Её лицо пред глазами.

«Я не одинок» – себе говоришь,

Ведя диалог со стенами.

Четыре утра, а ты всё не спишь:

Её лицо пред глазами.

«Я не одинок» – себе говоришь,

Ведя диалог со стенами.

Кто не услышит,

Тот не узнает,

Как болен тот,

Чьё сердце страдает.

На перепутье

Страшен неправильный выбор…

Словно синица,

Крылья расправив,

Он высоко,

Он больше не с нами:

Новый день – новые начинания,

Но потом…

Четыре утра, а ты всё не спишь:

Её лицо пред глазами.

«Я не одинок» – себе говоришь,

Ведя диалог со стенами.

Четыре утра, а ты всё не спишь:

Её лицо пред глазами.

«Я не одинок» – себе говоришь,

Ведя диалог со стенами.

Четыре утра, а ты всё не спишь:

Её лицо пред глазами.

«Я не одинок» – себе говоришь,

Ведя диалог со стенами.

Дві години до світанку,

Птахи скоро прокинуться

І заповниться порожнеча

Перелив сонця.

Здається, все нереальним,

Серця стукіт непомітний,

Твоє волосся – мережі:

Вони заплутався вітер.

Чотири ранки, а ти все не спиш:

Її обличчя перед очима.

"Я не самотній" - собі говориш,

Ведучи діалог зі стінами.

Чотири ранки, а ти все не спиш:

Її обличчя перед очима.

"Я не самотній" - собі говориш,

Ведучи діалог зі стінами.

Хто не почує,

Той не впізнає,

Як хворий той,

Чиє серце страждає.

На роздоріжжі

Страшен неправильний вибір.

Немов синиця,

Крила розправивши,

Він високо,

Він більше не з нами:

Новий день – нові починання,

Але потім…

Чотири ранки, а ти все не спиш:

Її обличчя перед очима.

"Я не самотній" - собі говориш,

Ведучи діалог зі стінами.

Чотири ранки, а ти все не спиш:

Її обличчя перед очима.

"Я не самотній" - собі говориш,

Ведучи діалог зі стінами.

Чотири ранки, а ти все не спиш:

Її обличчя перед очима.

"Я не самотній" - собі говориш,

Ведучи діалог зі стінами.