Gdy gaśnie płomień - Krzysztof Krawczyk

Wziąłem z twoich rąk, krajobrazy tylu miejsc

Srebra nocy, szkiełka dni, nie z kamienia

Wziąłem każde źdźbło, nawet cień spod twych drzwi

Nauczyłem się prawdy, w którą wierzysz ty

Tej pogody twoich świat, bez imienia

Dziś, gdy jest mi źle, właśnie z nich, wznoszę dom

Ooo, gdy gaśnie płomień, słyszę cię

W każdym słowie, wracasz jak

Wiatru powiew, serca ład

Ooo, gdy gaśnie płomień

Włosów tren, biorę w dłonie

I znów świat, widzę w tobie cały świat

Wziąłem z twoich rąk, obraz twój, rysunek twój

Potrąconej struny dźwięk, twoje wczoraj

Wziąłem nawet tło, miasta szum, ulic zgiełk

Nie zamknąłem drzwi, wciąż mam jeszcze drugi klucz

Lecz nie twoja w lustrze twarz, już ni twoja

Noc się w deszczu tli, rozmył się świateł blask

Ooo, gdy gaśnie płomiń, słyszę cię

W każdym słowie, wracasz jak

Wiatru powiew, serca ład

Ooo, gdy gaśnie płomień

Włosów tren, biorę w dłonie

I znów świat, widzę w tobie cały świat

Я взяв з твоїх рук краєвиди багатьох місць

Срібло ночі, скло дня, а не камінь

Я забрала кожне лезо, навіть тінь з-під твоїх дверей

Я дізнався правду, в яку ти віриш

Це погода у вашому світі, без імені

Сьогодні, коли мені погано, саме з них я будую будинок

Ой, коли полум'я гасне, я тебе чую

У кожному слові ти повертаєшся як

Подих вітру, порядок сердець

Ой, коли полум'я згасне

Беру в руки шлейф волосся

Знову світ, я бачу в тобі весь світ

Я взяв твій малюнок з твоїх рук, твій малюнок

Звук зламаної струни, твій вчора

Я навіть зняв фон, метушню міста, метушню вулиць

Я не замкнув двері, у мене ще є інший ключ

Але не твоє обличчя в дзеркалі, ні твоє

Ніч тліє під дощем, сяйво вогнів розпливається

Ой, коли полум'я гасне, я тебе чую

У кожному слові ти повертаєшся як

Подих вітру, порядок сердець

Ой, коли полум'я згасне

Беру в руки шлейф волосся

Знову світ, я бачу в тобі весь світ