Nekropolis' Fall - Kromlek

Weltenbrand — das Gebot der Stunde, am Weltenrand dieselbe alte Wunde

Das Erdreich schreit, doch von Asphalt erstickt, könnt ihr nicht hör'n wie sie

laut tickt

Sag Wurm, sucht Du Beute in faulen Ackern?

Und warum siehst Du nicht die

kleinen Lichtlein flackern?

Wurden aufgetürmt als Grabelicht der Welt bis der rost’ge Panzer vom Erdreich

fällt.

Einst verbannt in kalte Krypten, ehrfurchtsvolle Unterwelt

Bist Du noch Ursprung jener Wahrheit, die heut' jeder Köter bellt

Die Toten sind nicht toter als die Schatten in den Schluchten,

Wie sie Stein für Stein ihr Mausoleum höher wuchten.

Emsig, eifrig treibt ein jeder den andern an, an jedem Monument beginnt der

Rost zu wandern

Und mit ihm schleichen tausend Sporen einher — Sprach der Rabe: «nimmermehr!»

Heute stirbt ein Teil der Welt, der Eisenwald in Rost zerfällt

Der Pechstrom schwillt in Wogen an, vereinnahmt sachte Mann für Mann

Eisenwald // Erdenspalt // Lungendampf // Kraterkampf

Neuzeitgeist // Der nichts verheißt // Als Tatendrang // Zum Untergang

Kryptensturm im Erdenreich malt eure Fratzen totenbleich

Die Nekropole invertiert den Geißt, der in uns vegetiert

Aus allen Schädeln dröhnt das Schweigen als wir uns zum Abgrund neigen

Ein totgeborenes Geschlecht, dem Erdenvater gut und recht

Світовий пожежа — порядок дня, та сама стара рана на краю світу

Земля кричить, але задушена асфальтом, не чуєш, як вони

голосно цокання

Скажи хробаку, ти шукаєш здобич на гнилих полях?

А чому ти їх не бачиш

дрібні вогники мерехтять?

Були нагромаджені, як могильне світло світу, аж до іржавої броні землі

падає.

Колись засланий до холодних склепів, страхітливого підземного світу

Чи ви все ще є джерелом тієї істини, яку сьогодні гавкає кожна собака?

Мертві не мертвіші за тіні в ярах,

Як вони камінь за каменем піднімають свій мавзолей вище.

Зайняті, нетерплячі, кожен жене одного далі, біля кожного пам’ятника починається

блукати іржа

А з ним тисяча спор ковзає — Сказав ворон: «Ніколи!»

Сьогодні частина світу вмирає, залізний ліс розсипається на іржу

Смоляний потік розбухає хвилями, ніжно поглинаючи людину за людиною

Залізний ліс // Земляний розлом // Легенева пара // Кратерна битва

Сучасний дух // Що нічого не обіцяє // Як жага до дії // До кінця

Гроза склепа в земному царстві забарвлює ваші гримаси мертво блідо

Некрополь перевертає дух, який росте в нас

Тиша лунає з кожного черепа, коли ми нахиляємося до прірви

Покоління мертвонароджене, добре і правильне для земного батька