Grim Omens - Kromlek

«Harken, o’kinsmen what I have to tell

The marsh realm is suffering from sinister spell

Come gather around the ember so bright

And listen to what has happened that night

Unknown paths to areas unseen

Surrounded by twilight, at heart kind of keen

Through tendrils like claws I made my way

Deities besides me tempting to stray

As I roamed through these woods of old

I felt there was something grim to unfold…»

Forlorn mortal now listen to my vow

An oath I swear as thy oldest foe

Just before the next full moon rise

We’ll celebrate thy tribe’s demise

For too long we’ve avoided a war

But now we’ll start it with barbaric roar

Fear the fall of the forthcoming night

Its end will be thy end alike!

O' powerful seer grant me thy charm

The rage of a bear that no one could harm

Ancient idols awake!

For I offer thee blood

Mortal lives I will take and drown them in mud!

With the sunset at the edge of the heel-stone

Let us summon by the marshland border

For the war god’s watching from his wood-throne

Thus we will obey this final order

Horror is mine… Bones I grind

The skull of thine… They won’t find

In my lair… My hidden cave

Thy despair!

My home — thy grave!

Blood gush I source — Bloodshed I force

«The only reason they left me alive

Is to announce that (at last) no one will survive

Beware of the shapes that in twilight creep

Grim omens that tell us we’re (already) in too deep…»

«Послухайте, родичі, що я маю сказати

Болотне царство страждає від зловісного заклинання

Зберіться навколо вугілля, такого яскравого

І послухайте, що сталося тієї ночі

Невідомі шляхи до невидимих ​​областей

В оточенні сутінків, в серці якось гострий

Крізь вусики, як кігті, я пробирався

Божества, окрім мене, заманюють зблудити

Коли я блукав цими старовинними лісами

Я відчув, що розгортається щось похмуре…»

Покинутий смертний тепер послухай мою обітницю

Клятва, яку я присягаю як твій найстаріший ворог

Якраз перед наступним сходом повного місяця

Ми будемо святкувати загибель твого племені

Занадто довго ми уникали війни

Але зараз ми почнемо це з варварського гуркоту

Бійтеся падіння майбутньої ночі

Його кінець буде таким самим!

О, могутній провидець, дай мені свою чарівність

Лютий ведмедя, якому ніхто не міг зашкодити

Стародавні ідоли прокиньтесь!

Бо я пропоную тобі кров

Смертні життя я заберу і втоплю їх у багнюці!

Із заходом сонця на краю п’яткового каменю

Давайте викликаємо до кордону болотистої місцевості

Бо бог війни спостерігає зі свого дерев’яного трону

Тому ми виконаємо цей остаточний наказ

Жах мій… Кістки я точу

Череп твій... Вони не знайдуть

У моєму лігві… Моя прихована печера

Твій відчай!

Мій дім — твоя могила!

Кров’яний поток я джерела — Кровопролиття я примушу

«Єдина причина, чому вони залишили мене живим

Це оголосити, що (нарешті) ніхто не виживе

Остерігайтеся фігур, які повзуть у сутінках

Похмурі прикмети, які говорять нам, що ми (вже) занадто глибоко заглибились…»