Смерти больше нет - Крематорий

«Смерти больше нет»

В доме на Лысой горе

Свет, свет, свет,

Пир во время чумы

Восставших из ада ведьм.

Я танцую с ними всю ночь,

А к утру выбираю одну —

Ту, у которой во лбу

Горит серебряный крест.

И на нём — один мертвец,

Одетый в клоунский фрак,

Давно забывший о том,

Что такое смерть, став огнём.

Мне радостно знать,

Что он такой же, как я.

И для нас смерти больше нет!

Смерти больше нет!

А в её глазах

Лёд, лёд, лёд,

Сто последних лет,

Сто последних зим.

И каждую ночь слёзный дождь,

И зов с той стороны,

И сладкий дым сигарет,

Пока не вспыхнет вновь

Яркий свет!

И беспечные дети зари,

Бегущие по волнам,

Крикнут ей вслед: «Смерти больше нет!

Смерти больше нет!»

А в домах под Землёй

Тьма, тьма, тьма.

Зажги свечу,

Беги за мной.

Ещё один мертвец,

Одетый в клоунский фрак,

Давно забывший о том,

Что такое смерть, став огнём,

Мне радостно знать,

Что ты такой же, как я.

И для нас смерти больше нет!

Смерти больше нет!

"Смерті більше немає"

У будинку на Лисій горі

Світло, світло, світло,

Бенкет під час чуми

Повсталих з пекла відьом.

Я танцюю з ними всю ніч,

А до ранку вибираю одну —

Ту, у якої лоба

Горить срібний хрест.

І на ньому — один мрець,

Одягнений у клоунський фрак,

Давно забув про те,

Що таке смерть, ставши вогнем.

Мені радісно знати,

Що він такий, як я.

І для нас смерті більше немає!

Смерті більше нема!

А в її очах

Лід, лід, лід,

Сто останніх років,

Сто останніх зим.

І кожну ніч сльозний дощ,

І з з того боку,

І солодкий дим сигарет,

Поки що не спалахне знову

Яскраве світло!

І безпечні діти зорі,

Ті, що біжать по хвилях,

Крикнуть їй услід: «Смерті більше немає!

Смерті більше немає!

А в домах під Землею

Темрява, темрява, темрява.

Запали свічку,

Біжи за мною.

Ще один мрець,

Одягнений у клоунський фрак,

Давно забув про те,

Що таке смерть, ставши вогнем,

Мені радісно знати,

Що ти, такий, як я.

І для нас смерті більше немає!

Смерті більше нема!