Амстердам - Крематорий

А ну и что с того, что вчера я прилетел из Амстердама?

Не курил отравы там я и грибов не ел ни грамма.

Я бы выпил чашу с ядом, я бы съел гиппопотама,

Лишь бы мне не видеть больше улиц красных Амстердама.

О, этот город — как подорванный склад,

Этот город — настоящий ад,

Там не бывает никогда покоя и тишины.

Этот город с рождения встал на тропу войны.

Там стреляют взрослые и дети,

Там стреляют фантомасы и йети.

Иногда это выглядит так смешно,

Но я всегда говорил: миру — мир, а войне — в кожаном пальто.

И я не смог бы жить где-то ещё

И любить кого-то так, как тебя.

Я не смог бы жить где-то ещё.

Я не смог бы жить с кем-то ещё

И любить кого-то так, как тебя,

Я не смог бы любить кого-то ещё, так как тебя…

А там, где ты упадешь, я постелю солому.

Все, кто желает тебе зла, забудут дорогу к твоему дому;

И ты скажешь мне тогда: «Здравствуй, моя иллюзия,

Здравствуй, мой маленький Наполеон».

«Верь мне, Жозефина, и всё будет так.

Верь мне, Жозефина…»

Да ну и что с того, что вчера я прилетел из Амстердама?

Не курил отравы там я и грибов не ел ни грамма.

Посмотри мне в глаза — в этом городе нет

Глаз честнее, чем у меня,

И я не смог бы жить где-то ещё

И любить кого-то так, как тебя.

Я не смог бы жить где-то ещё.

Я не смог бы жить с кем-то ещё

И любить кого-то так, как тебя,

Я не смог бы любить кого-то ещё, так как тебя…

А ну і що з того, що вчора я прилетів з Амстердама?

Не курив отрути там я і грибів не їв грама.

Я би випив чашу з отрутою, я би з'їв гіпопотама,

Тільки мені не бачити більше вулиць червоних Амстердама.

О, це місто— як підірваний склад,

Це місто - справжнє пекло,

Там ніколи не буває спокою і тиші.

Це місто з народження стало на стежку війни.

Там стріляють дорослі та діти,

Там стріляють фантомаси та йєті.

Іноді це виглядає так смішно,

Але я завжди говорив: світові — світ, а війні — в шкіряному пальті.

І я не зміг би жити десь ще

І любити когось так, як тебе.

Я не зміг би жити десь ще.

Я не зміг би жити з кимось ще

І любити когось так, як тебе,

Я не зміг би любити когось ще, тому що тебе...

А там, де ти впадеш, я постелю солому.

Всі, хто бажає тобі зла, забудуть дорогу до твоєї хати;

І ти скажеш мені тоді: «Привіт, моя ілюзія,

Доброго дня, мій маленький Наполеон».

«Вір мені, Жозефіна, і все буде так.

Вір мені, Жозефіна ... »

Та ну і що з того, що вчора я прилетів з Амстердама?

Не курив отрути там я і грибів не їв грама.

Подивись мені в очі — в цьому місті немає

Око чесніше, ніж у мене,

І я не зміг би жити десь ще

І любити когось так, як тебе.

Я не зміг би жити десь ще.

Я не зміг би жити з кимось ще

І любити когось так, як тебе,

Я не зміг би любити когось ще, тому що тебе...