Осень - Крематорий

Был согрет песочный берег солнцем и ветрами,

И, казалось, это время будет длиться бесконечно.

Безобразные вакханки обрели вдруг дивный облик

И на склонах основали город из песка и стали.

И хотели взять все это, но кончилось лето,

И я вспомнил о том, что их нет больше.

Кто теперь в лугах под солнцем собирает травы жизни —

Люди в выцветших мундирах или пьяные пастушки?

Мы покинули то время, устремились в мир далекий,

С облаков сошли на землю и уткнулись в грязь и осень.

Мы хотели взять все это, но кончилось лето,

И я вспомнил о том, что нас нет больше.

Був зігрітий пісочний берег сонцем і вітрами,

І, здавалося, цей час триватиме нескінченно.

Потворні вакханки набули раптом дивного вигляду

І на схилах заснували місто з піску і стали.

І хотіли взяти все це, але кінчилося літо,

І я згадав про тому, що їх немає більше.

Хто тепер у лугах під сонцем збирає трави життя —

Люди у вицвілих мундирах чи п'яні пастушки?

Ми залишили той час, кинулися в світ далекий,

З хмар зійшли на землю і уткнулися в бруд і осінь.

Ми хотіли взяти все це, але скінчилося літо,

І я згадав про тому, що нас немає більше.