ОНСБ - Крематорий

Облегчи нам страдания, Боже!

Мы, как звери, вгнездились в пещеры.

Жестко наше гранитное ложе,

Сложно нам без любви и без веры.

Самоцветные камни блистают,

Вдаль уходят колонн вереницы.

Из холодных щелей выползают

Саламандры, ужи и мокрицы.

Наши язвы наполнены гноем,

Наше тело на падаль похоже.

О, простри над могильным покоем

Покрывало последнее, Боже!

Покрывало последнее, Боже!

Полегшіть нам страждання, Боже!

Ми, як звірі, вгніздилися в печери.

Жорстко наше гранітне ложе,

Складно нам без любові і без віри.

Самокольорові камені сяють,

Вдалину йдуть колон череди.

З холодних щілин виповзають

Саламандри, вужі та мокриці.

Наші виразки наповнені гноєм,

Наше тіло на спад схоже.

О, простри над могильним спокоєм

Покривало останнє, Боже!

Покривало останнє, Боже!