Не дрянь - Крематорий

Когда-нибудь времён скрижали

Зарастут травой.

Я тогда смогу едва ли

Встретиться с тобой,

От недолгой жизни той

Останется труха,

Ах, зачем ты, ангел мой,

Привёл меня сюда?

Сожги все мои картины,

Брось в помойное ведро,

Документы от машины,

Мы поедем на метро.

И я скажу тебе, когда

Наступит по утру

Просветление с проклятым

Чувством дежавю:

«Как это прекрасно,

Что ты не дрянь

И ни какая-нибудь там сволочь,

Как это прекрасно,

Ах, как хорошо»!

Тому, кто выдавит слезу —

Светит долгая жизнь,

А кто поставит на войну —

Превратится в полынь.

Налей-ка мне ещё, и я

Открою тебе секрет:

В наших душах нету зла,

Но и добра в них нет.

Но, как это прекрасно,

Что ты не дрянь,

И ни какая-нибудь там сволочь,

Как это прекрасно,

Ах, как хорошо!

В моей памяти сотрутся детали

И смешаются года,

Я не вспомню, как тебя звали,

Но не забуду никогда.

Как это прекрасно,

Что ты не дрянь,

И ни какая-нибудь там сволочь,

Как это прекрасно,

Ах, как хорошо!

Колись часів скрижали

Заростуть травою.

Я тоді зможу ледь чи

Зустрітись з тобою,

Від недовгого життя того

Залишиться труха,

Ах, навіщо ти, ангеле мій,

Привів мене сюди?

Спали всі мої картини,

Кінь у смітне відро,

Документи від машини,

Ми поїдемо на метро.

І я скажу тобі, коли

Настане вранці

Просвітлення з проклятим

Почуттям дежавю:

"Як це прекрасно,

Що ти не погань

І ні яка-небудь там сволота,

Як це прекрасно,

Ах, як добре!

Тому, хто видавить сльозу —

Світить довге життя,

А хто поставить на війну —

Перетвориться на полин.

Налий мені ще, і я

Відкрию тобі секрет:

У наших душах немає зла,

Але і добра в них немає.

Але, як це чудово,

Що ти не погань,

І ні яка-небудь там сволота,

Як це прекрасно,

Ах, як добре!

У моїй пам'яті зітруться деталі

І змішаються роки,

Я не пригадаю, як тебе звали,

Але не забуду ніколи.

Як це прекрасно,

Що ти не погань,

І ні яка-небудь там сволота,

Як це прекрасно,

Ах, як добре!