100 лет, прожитых зря - Крематорий

Амега и Альфа — конец и начало

Имунны герои, вонзающих жало

Он хочет быть с ней,

Он желает остаться с ней на всегда

Как астероид, мелькнув на мгновенье,

Но покидает ее поле зренья

В переди его святые врата за ними

Небо, а за небом земля и долгих

сто лет прожитых зря

сто лет прожитых зря

сто лет прожитых зря

В космических дебрях развеянны ветром

Воставший из пепла, чтобы стать пеплом

Позади его святы врата за ними

Небо, а за небом земля и долгих

Амега і Альфа — кінець і початок

Імунні герої, що встромляють жало

Він хоче бути з нею,

Він бажає залишитися з нею на завжди

Як астероїд, майнувши на мить,

Але залишає її поле зору

Попереду його свята брама за ними

Небо, а за небом земля і довгих

сто років прожитих дарма

сто років прожитих дарма

сто років прожитих дарма

У космічних нетрях розвіяні вітром

Повсталий з попелу, щоб стати попелом

Позаду його свята брама за ними

Небо, а за небом земля і довгих