Равновесие - KREC

Камнем вниз

На дно улиц туда, где как кость нас грызёт быт

Улыбнись просто так

Может это кому-то спасёт жизнь

Добрый джин, назовись добрый джин

Мне почему-то горчит день

Научи петь людей, отключи гнев

Ведь нас всех часто тянет в его плен

В городской суете

Нужен иммунитет от проблем и потерь

Не шагнуть за предел

Крыши или балкона поможет крутой трек

Нотами точно не снимет нам боль будто рукой

Или толкнёт в спину под поезд с платформы метро

Порой минор плетёт венок свой из чёрных цветов

Бойся не слёз, бро, а той лести, что льётся рекой

Холодный мир, опять на мели, ноет мениск

Листья летят, капли с ресниц попадают в дневник

Какой пустяк, но так удобно кого-то винить

Хаять весь мир, задыхаясь в пыли

Лишь бы не допустить ошибок

Когда край обрыва всё ближе

Лишним движением и шагом

Так просто потерять то, что шатко

Лишь бы не допустить ошибок

Когда край обрыва всё ближе

Лишним движением и шагом

Так просто потерять то, что шатко

Бежим над пропастью лет

По гитарной струне;

мне вера шепчет: «смелее, парень»

На дне каньона скелеты тех

Кто не уберёг от ветра в своих ладонях fire

Вавилон поёт мелодию смерти,

Но нас не пугают риски

Опасней закостенеть

В тёплой постели навсегда, ман, не позная истин

Убери спирт, хочу видеть мир без пелены:

Лес впереди рук или … в бездну летит коллектив

Есть аппетит, значит, жив ещё, дышишь и движешься к цели

Мимо склепов, паутины и плесени сплетен

Кто-то следом, это ценно, по тропам на север

К новым землям, где мы вдоволь разделим веселье

Держим стрелы наготове, ночуем под снегом

Пока надежда жива в твоём сердце

Лишь бы не допустить ошибок

Когда край обрыва всё ближе

Лишним движением и шагом

Так просто потерять то, что шатко

Лишь бы не допустить ошибок

Когда край обрыва всё ближе

Лишним движением и шагом

Так просто потерять то, что шатко

Камінь вниз

На дно вулиць туди, де як кістка нас гризе побут

Посміхнись просто так

Може це комусь врятує життя

Добрий джин, назви добрий джин

Мені чомусь гірчить день

Навчи співати людей, відключи гнів

Адже нас усіх часто тягне в його полон

У міській метушні

Потрібен імунітет від проблем і втрат

Чи не крокувати за межу

Дахи чи балкона допоможе крутий трек

Нотами точно не зніме нам біль ніби рукою

Або штовхне в спину під поїзд з платформи метро

Іноді мінор плете вінок свій із чорних квітів

Бійся не сльоз, бро, а тих лестощів, що ллється рікою

Холодний світ, знову на мілині, ниє меніск

Листя летять, краплі з вій потрапляють у щоденник

Яка дрібниця, але так зручно когось звинувачувати

Хаяти весь світ, задихаючись у пилу

Лише би не допустити помилок

Коли край урвища все ближче

Зайвим рухом та кроком

Так просто втратити те, що хитко

Лише би не допустити помилок

Коли край урвища все ближче

Зайвим рухом та кроком

Так просто втратити те, що хитко

Біжимо над прірвою років

По гітарній струні;

мені віра шепоче: «сміливіше, хлопче»

На дні каньйону скелети тих

Хто не уберіг від вітру у своїх долонях fire

Вавилон співає мелодію смерті,

Але нас не лякають ризики

Небезпечніше закостеніти

У теплій постелі назавжди, ман, не пізнаючи істин

Забери спирт, хочу бачити світ без пелени:

Ліс поперед рук або … в бездну летить колектив

Є апетит, значить, живий ще, дихаєш і рухаєшся до мети

Повз склепи, павутини і цвілі пліток

Хтось слідом, це цінно, по тропах на північ

До нових земель, де ми вдосталь розділимо веселощі

Тримаємо стріли напоготові, ночуємо під снігом

Поки що надія жива у твоєму серці

Лише би не допустити помилок

Коли край урвища все ближче

Зайвим рухом та кроком

Так просто втратити те, що хитко

Лише би не допустити помилок

Коли край урвища все ближче

Зайвим рухом та кроком

Так просто втратити те, що хитко