Грустный эмоджи - ChipaChip, KREC

Опять признаться тебе по сети, когда муза вновь посетит

Всё тот же задира, что вряд-ли будет дарить позитив

Вас тоже задену, все скажут тема, ну что ты за тип?

Опять накрывает то, что давно так уже позади

Холодной весной этой, с телефона и с ноута

Хотел бросить бессмысленный серф, Но утопал снова там

В детстве мне говорили, здоровье береги смолоду

Но я вечно скучал по тебе по смолам, и солоду

Мы найдём с ней опять тут для новых сор этих тем

Белый стих мой в сетях этих давно осиротел

Кроме кучи дорог я ниче тут не соорудил

Пока жизнь зарыла кучу в бытовом мусоре тел

Помню как вштыривал ламповый звук, пинали листву

Убирало тогда ещё с пули ну или с двух

Помню как нервничал сильно, если не выгорит маза

А если выгорит, съездить забрать никто не стремался

помню как патрулировал родной борисоглебск

глаза за солнцезащитными вечно пряча как Лепс

помню как написал тебе первый свой искренний текст

помню широкие глазки в них ослепительный блеск

я не полез бы наверное в это былое - болото

всю точность схем этих передав в сотню чётче чем плоттер

ностальгическим шармом вечно умотанный плотно

трезвый рассудок всё молит чтоб не раскачивал лодку

я пошлю его к чёрту, наберу тебе пьяный

начитаю об этом всём под мотив с фортепьяно

в моём кармане есть память и нет опять ни копья но

твердит назойливо совесть что вокруг вновь одни ямы

так привычно игнорю этот пронзительный писк

в омут прошлого полувинтом ныряя на бис

умираю в куплете, я иначе не мог же

оставляя на память наш чат пестрящий эмоджи.

это всё наше, ведь мы же друг без друга не можем

щелчок, потом поджиг - грустный эмоджи.

смысл так важен, умер в куплете и больше не ожил.

ты пишешь "о, боже" и ставишь грустный эмоджи.

Помню колонки и микро, что дышали на ладан

Тёплые лампы кухонь, где мы мечтали о пальмах

Бруклин, Ямайка, рубим правду, плевать на форматы

Это качает от Арбата и до Аль-Фараби

Брачо, порадуй новым треком

мы все в тебя верим

Непробиваемые стены, конфликт поколений

Глаза горели от конектов и трелей модема

Лирика улиц накрывала, бежала по венам

Скрипка задела за живое, как будто кастетом

Мы все хотели быть на сцене, но не из за денег

Ряды редели постепенно и невосполнимо

Давай не путать ностальгию и явку с повинной

Наивно, черпать обиды разбитым корытом

И думать, что всё когда-нибудь да повторится

Столица, жёлтые листья, тяжёлые мысли

Сгорают бесследно или ложатся в архивы

Знову зізнатися тобі через мережу, коли муза знову відвідає

Все той же задира, що навряд чи даруватиме позитив

Вас теж зачеплю, всі скажуть тема, що ти за тип?

Знову накриває те, що давно вже позаду

Холодною весною цієї, з телефону та з ноута

Хотів кинути безглуздий серф, Та потопав знову там

У дитинстві мені говорили, здоров'я бережи змолоду

Але я вічно сумував за тобою за смолами, і солоду

Ми знайдемо з нею знову тут для нових сміття цих тем

Білий вірш мій у мережах цих давно осиротів

Крім купи доріг я нічого тут не спорудив

Поки життя закопало купу в побутовому смітті тіл

Пам'ятаю як вштирював ламповий звук, штурхали листя

Прибирало тоді ще з кулі ну чи з двох

Пам'ятаю як сильно нервувався, якщо не вигорить маза

А якщо вигорить, з'їздити забрати ніхто не стрімся

пам'ятаю як патрулював рідний борисоглібськ

очі за сонцезахисними вічно ховаючи як Лепс

пам'ятаю, як написав тобі перший свій щирий текст

пам'ятаю широкі очі в них сліпучий блиск

я не поліз би напевно в це колишнє - болото

всю точність цих схем передавши в сотню чіткіше ніж плоттер

ностальгічним шармом вічно вмотаний щільно

тверезий розум все молить, щоб не розгойдував човен

я пошлю його до біса, наберу тобі п'яний

начитаю про це під мотив з фортепіано

у моїй кишені є пам'ять і немає знову ні списа

твердить настирливо совість що навколо знову одні ями

так звично ігнорую цей пронизливий писк

у вир минулого напівгвинтом пірнаючи на біс

вмираю в куплеті, я інакше не міг же

залишаючи на згадку наш чат рясніє емоджі.

це все наше, адже ми ж один без одного не можемо

клацання, потім підпал - сумний емоджі.

сенс такий важливий, помер у куплеті і більше не ожив.

ти пишеш "о, боже" і ставиш сумний емоджі.

Пам'ятаю колонки та мікро, що дихали на ладан

Теплі лампи кухонь, де ми мріяли про пальми

Бруклін, Ямайка, рубаємо правду, начхати на формати

Це качає від Арбата до Аль-Фарабі

Брачо, порадуй новим треком

ми всі в тебе віримо

Непробивні стіни, конфлікт поколінь

Очі горіли від конектів та трелів модему

Лірика вулиць накривала, бігла венами

Скрипка зачепила живе, ніби кастетом

Ми всі хотіли бути на сцені, але не через гроші

Ряди рідшали поступово і непоправно

Давай не плутати ностальгію та явку з повинною

Наївно, черпати образи розбитим коритом

І думати, що все колись та повториться

Столиця, жовте листя, важкі думки

Згоряють безслідно або лягають в архіви