Пьяный ловлю неспешащих бомбил - ChipaChip

Пьяный ловлю неспешащих бомбил,

Стирая твои сообщения с экрана мобилы.

Вкину наушники в салоне и двину под бит,

Помчусь по городу под гнётом привычных обид.

Раздувших из ничего чисто от делать нех…

Ты говоришь, что мы, наверное, с разных планет,

А белый снег на лобовухе раскинут вновь дворники;

И нет тепла, как свежести нет в пожёванном «Орбите».

В этом городе я снова останусь один

Снова садизм, из кармана валит последний сантим.

Пьяный интим, утром мы по-английски свинтим,

Не попадаясь под лучи пристально-ярких светил.

Так надоели все эти предлоги,

Ты в догги, и в итоге после исчезнут все токи.

Я обещал себе быть стойким, но ты непристойно

Себя вела и я опять заплутал в дебрях стонов.

Пьяный ловлю неспешащих бомбил,

Слив кое-как этих присевших на уши кобыл.

Вдыхая май, запах парфюма и прошлого пыль.

Всю эту быль, думаю, брошу в свой новый EP.

(Точно)

О той, что сильно смогла зацепить;

О той, которой не нужны больше мои цветы;

Тенью на твоем подоконнике мой капюшон,

В памяти шмон наведёт энный опрокинутый шот.

Тебя подвозит к дому очередной петушок.

Обида, шок?

Да не, ведь ты из обычных дешевок!

Обычный манекен под кипой фирмовых сплошь шмоток,

Вся в окружении уже напрочь прогнивших душонок.

(Точно)

Я включу фоном виниловый шорох.

Прикинусь для очередной на ночь мисс ухажёром.

Буду смеяться, и скажу, что я самый счастливый;

Пока не надоест идущая битый час липа.

И я ловлю неспешащих бомбил

Сажусь и говорю: «А я её, суку, любил!»

Он типо во внимании, мол брачо, остуди пыл,

А я: «Ну как, когда вокруг неё эти типы?»

Ору, что не могу понять как же мне дальше быть.

Со стороны прям через чур такой поддавший бык.

Потом вдруг резко успокоюсь, извинюсь, ступор,

Скажу: «Виной всё неуместная эта простуда».

П'яний ловлю неспішних бомбардував,

Стираючи твої повідомлення з екрана мобіли.

Вкину навушники в салоні і під біт,

Помчуся по міста під гнітом звичних образ.

Роздмухлих з нічого чисто від робити...

Ти кажеш, що ми, напевно, з різних планет,

А білий сніг на лобовуху розкинуть знову двірники;

І немає тепла, як свіжості немає в пожеванном «Орбіті».

У цьому місті я знову залишуся один

Знову садизм, з кишені валить останній сантим.

П'яний інтим, вранці ми по-англійськи свинтимо,

Не потрапляючи під промені пильно-яскравих світил.

Так набридли всі ці приводи,

Ти в доггі, і в результаті після зникнуть всі струми.

Я обіцяв собі бути стійким, але ти непристойно

Себе вела і я знову заблукав у ребрах стогонів.

П'яний ловлю неспішних бомбардував,

Злив абияк цих кобел, що присіли на вуха.

Вдихаючи травень, запах парфуму та минулого пил.

Все це бувальство, думаю, кину в свій новий EP.

(Точно)

Про те, що сильно змогла зачепити;

Про ту, якій не потрібні більше мої квіти;

Тінню на твоєму підвіконні мій капюшон,

У пам'яті шмон наведе енний перекинутий шот.

Тебе підвозить до будинку черговий півник.

Образа, шок?

Так, не, адже ти зі звичайних дешевок!

Звичайний манекен під стосом фірмових суцільно шмоток,

Вся в оточенні вже геть-чисто прогнилих душонок.

(Точно)

Я включу фоном вініловий шарудіння.

Прикинуся для чергової на ніч міс залицяльником.

Сміятимуся, і скажу, що я найщасливіший;

Поки не наїсть липа, що йде бита година.

І я лов неспіхаючих бомбардував

Сідаю і говорю: «А я її, суку, любив!»

Він типо у увазі, мовляв брачо, остуди запал,

А я: «Ну як, коли навколо неї ці типи?»

Кричу, що не можу зрозуміти як мені далі бути.

З боку прямий занадто такий піддав бик.

Потім раптом різко заспокоюся, перепрошую, ступор,

Скажу: «Провиною все недоречна ця застуда».