Меседж - KREC

Если мы на одной волне, опусти револьвер.

Тянет дымом с полей, и так, ман, живи до ста лет.

Хлеб на столе делим на всех, забивая казбек.

Не важно, где ты был вчера, важно то, что ты здесь.

В окнах рассвет, битвы за нефть, бесконечный прогресс.

Люди ставят капканы, люди стреляют в людей.

Хочешь пролезть, двигай быстрей, руби голову с плеч.

Выпиши чек другому, снова вернёшься не с чем.

Ряд электрических свечей, обесточенный быт.

Теперь это лишь экспонаты, что дремлют в пыли.

Вторим мольбы за мир, пока не дошло до войны.

Падая в омут злобы, видим её безлимит.

Точим клинки, клыки готовы, проверены в деле.

Новые жертвы — дань богам, очаги эпидемий.

Хроники древних, поколение Пепси шлёт месседж.

Важно иметь в сейфе ствол и аптечку.

Припев:

Слышу кто-то стучится в дом, к нападению я готов.

Привидение или дождь?

Больше столько лет никого.

Слышу кто-то стучится вновь, к нападению я готов.

Привидение или дождь?

Больше столько лет никого.

Приговор подписан, высохли слёзы на солнце.

Скоро осенью её голос узнаешь с полслова.

Люди — зомби, аномальная зона, весь город

Был взорван, и тот, что выжил, остался здесь соло.

Бессонные ночи в висок, словно счётчик часов.

Число забыто, стёрто кислотным дождём.

Всё ждёшь, что кто-то придёт, пожалеет, поймёт.

Приём, — в эфире только шипение волн.

Бескрайнее злобы писание сжёг по зиме,

Согрел руки, — в такой-то разрухе не грех.

Свирепствует ветер.

Спустился в подвал, закурил.

Как же так, брачо, теперь я тяну за двоих.

Уцелевший мундир, глоток отсыревшего кофе,

Фото на полках, всё просрочено: йод и патроны.

Гордый потомок ищет повод прожить этот вторник.

Скелет на кресле молчал, но всё помнил.

Припев:

Слышу кто-то стучится в дом, к нападению я готов.

Привидение или дождь?

Больше столько лет никого.

Слышу кто-то стучится вновь, к нападению я готов.

Привидение или дождь?

Больше столько лет никого.

Музыка: Roos.

Дизайн: Фьюз.

Запись: Антанда.

Сведение: Roos.

Февраль, 2016

Якщо ми на одній хвилі, опусти револьвер.

Тягне димом з полів, і так, ман, живи до ста років.

Хліб на столі ділимо на всіх, забиваючи казбек.

Неважливо, де ти був учора, важливо те, що ти тут.

У вікнах світанок, битви за нафту, нескінченний прогрес.

Люди ставлять капкани, люди стріляють у людей.

Хочеш пролізти, рухай швидше, рубай голову з плеч.

Випиши чек іншому, знову повернешся не з чим.

Ряд електричних свічок, знеструмлений побут.

Тепер це лише експонати, що дрімають у пилу.

Другим благання за мир, поки не дійшло до війни.

Падаючи в мут злоби, бачимо її безліміт.

Точимо клинки, ікла готові, перевірені в справі.

Нові жертви - данина богам, осередки епідемій.

Хроніки стародавніх, покоління Пепсі шле меседж.

Важливо мати в сейфі стовбур і аптечку.

Приспів:

Чую хтось стукає в будинок, до нападу я готовий.

Привид чи дощ?

Понад стільки років нікого.

Чую хтось стукає знову, до нападу я готовий.

Привид чи дощ?

Понад стільки років нікого.

Вирок підписано, висохли сльози на сонці.

Скоро восени її голос дізнаєшся з півслова.

Люди — зомбі, аномальна зона, все місто

Був підірваний, і той, що вижив, залишився тут соло.

Безсонні ночі в скроні, немов лічильник годинника.

Число забуте, стерто кислотним дощем.

Все чекаєш, що хтось прийде, пошкодує, зрозуміє.

Прийом, — в ефірі тільки шипіння хвиль.

Безкрайнє злості писання спалив по зимі,

Зігрів руки,— у такій розрусі не гріх.

лютує вітер.

Спустився в підвал, закурив.

Як так, брачо, тепер я тягну за двох.

Вцілілий мундир, ковток кави, що відсиріла,

Фото на полках, все прострочено: йод та патрони.

Гордий нащадок шукає привід прожити цього вівторка.

Скелет на кріслі мовчав, але все пам'ятав.

Приспів:

Чую хтось стукає в будинок, до нападу я готовий.

Привид чи дощ?

Понад стільки років нікого.

Чую хтось стукає знову, до нападу я готовий.

Привид чи дощ?

Понад стільки років нікого.

Музика: Roos.

Дизайн: Фьюз.

Запис: Антанда.

Відомості: Roos.

Лютий, 2016