Ближе - Баста, KREC, T.Check

Припев:

Прижмись ко мне ближе, прошу мою руку не отпускай,

Пока ещё дышишь, наш остров любви похожий на рай.

От каменных вышек, мы пойдем вдоль по тихой реке,

Прижмись ко мне ближе, и мы растворимся в домашнем тепле.

Открой окно, оставь в покое,

Рисуй, но только не срывай обои.

Так близок холод голых стен,

Низок облик подлых стерв

Как вызов гонит гордый гнев.

Корабль сел на мель пустыни,

Твой парус свис к пескам, как тина

Где ночь, где день, где ты, я?

Где шлейф, а ты тепло камина

И как исчезнуть сохраня.

Поставь на место, застели,

Смотри мы снова на мели

Не жди, не медли, не реви,

Твой страх ревнив, покой верни.

В тени луны холодный мир

Стекает прописью чернил

Мультфильмы чередуются с боевиками

Верна ли, с кем выпивает, говорит ночами.

Одним нажатием кнопки, будни и гудки.

Рассей по миру ветер, но освободи в груди

Мне так нужно тепло её глаз,

Мне так нужно тепло человеческих рук,

Мне так нужно тепло человеческих глаз,

Мне так нужно тепло человеческих слов,

Чтобы не стать мертвым айсбергом в городе льда.

Припев:

Прижмись ко мне ближе, прошу мою руку не отпускай,

Пока ещё дышишь, наш остров любви похожий на рай.

От каменных вышек, мы пойдем вдоль по тихой реке,

Прижмись ко мне ближе, и мы растворимся в домашнем тепле.

Последний выстрел, нет права на промах

Усталость, так жаль, что не осталось патронов

В обойме, голос знакомый шепчет запомни,

Пустыми обещаниями семью не прокормишь.

Страх гонит людей вперед, делай то, что обязан.

Тяжело без подвязок, слишком много препятствий

Ценой порванных связок, мэн, ты должен прорваться

Хватайся, судьба может не дать второй шанс нам.

Опасность остаться бедным и всеми забытым

Как в панцирь я прячу душу, лишь дома открытый

Ни слова о клипах и всем этом бешеном беге,

Беспокойство и нежность, как в заснеженной келье.

В угол сложены стрелы, слышу звук колыбельной

Из спальни, там, где мой сын видит сны, парят феи,

Морфея молю о том, чтоб был щедр и добр

К тем, кто так близок мне по жизни и дорог.

Припев:

Прижмись ко мне ближе, прошу мою руку не отпускай,

Пока ещё дышишь, наш остров любви похожий на рай.

От каменных вышек, мы пойдем вдоль по тихой реке,

Прижмись ко мне ближе, и мы растворимся в домашнем тепле.

Я много лет в этой игре,

И все мои треки — один большой автопортрет.

Молюсь о том, чтобы мой дух не ослеп,

Надеюсь оставить на этой дороге свой след.

И я не стал своим в этом ремесле,

И все мое досье уместиться в одной звуковой полосе.

Мне стукнет тридцать, когда наступит апрель,

Скажи, стал ли Баста мудрей или тупо постарел.

О чем ты мечтаешь, задувая свечу на торте,

Кто с тобой рядом кенты или так с понтом,

С кровью и потом или через порево в койке,

Что это искренний блюз или фальшь мимо тона.

С кем ты в одной обойме,

Чей голос на повторе в твоем айподе, эй напой мне.

Жизнь — болезнь, которой я неизлечимо болен,

И закован в оковы холодным Вавилоном.

Давно не спасает от боли толщина стен,

И я ухожу в себя спасаясь от непрошенных гостей.

Мечта, как побитый молью, ветхий гобелен,

Лэйблы лепят фэйковый плохо продуманный блеф,

Цель этой игры в итоге оставить тебя ни с чем.

Пишу не ради якобы занятой ниши,

Просто по-другому никак в этом городе каменных вышек.

Припев:

Прижмись ко мне ближе, прошу мою руку не отпускай,

Пока ещё дышишь, наш остров любви похожий на рай.

От каменных вышек, мы пойдем вдоль по тихой реке,

Прижмись ко мне ближе, и мы растворимся в домашнем тепле.

Приспів:

Притисніть до мене ближче, прошу мою руку не відпускай,

Поки ще дихаєш, наш острів кохання схожий на рай.

Від кам'яних вишок, ми підемо вздовж по тихій річці,

Притисніть до мене ближче, і ми розчинимося в домашньому теплі.

Відкрий вікно, дай спокій,

Малюй, але тільки не зривай шпалери.

Так близький холод голих стін,

Низький вигляд підлих стерв

Як виклик жене гордий гнів.

Корабель сів на мілину пустелі,

Твоє вітрило звисло до пісків, як тина

Де ніч, де день, де ти?

Де шлейф, а ти тепло каміна

І як зникнути зберігати.

Постав на місце, застели,

Дивися ми знову на мілини

Не чекай, негайно, не реви,

Твій страх ревнивий, спокій поверни.

В тіні місяця холодний світ

Стекає прописом чорнила

Мультфільми чергуються з бойовиками

Чи вірна, з ким випиває, каже ночами.

Одним натисканням кнопки, будні та гудки.

Расей по світі вітер, але звільни в грудях

Мені так потрібно тепло її очей,

Мені так потрібне тепло людських рук,

Мені так потрібно тепло людських очей,

Мені так потрібне тепло людських слів,

Щоб не стати мертвим айсбергом у місті льоду.

Приспів:

Притисніть до мене ближче, прошу мою руку не відпускай,

Поки ще дихаєш, наш острів кохання схожий на рай.

Від кам'яних вишок, ми підемо вздовж по тихій річці,

Притисніть до мене ближче, і ми розчинимося в домашньому теплі.

Останній постріл, немає права на промах

Втома, так шкода, що не залишилося патронів

В обоймі, голос знайомий шепоче запам'ятай,

Порожніми обіцянками сім'ю не прогодуєш.

Страх жене людей уперед, роби те, що маєш.

Тяжко без підв'язок, надто багато перешкод

Ціною порваних зв'язок, мен, ти маєш прорватися

Хапайся, доля може не дати другий шанс нам.

Небезпека залишитися бідним і всіма забутим

Як в панцир я ховаю душу, лише вдома відкритий

Ні слова про кліпи і всім цей шалений біг,

Занепокоєння та ніжність, як у засніженій келії.

У кут складені стріли, чую звук колискової

Зі спальні, там, де мій син бачить сни, парять феї,

Морфея благаю про тому, щоб був щедрий і добрий

До тих, хто так близький мені по житті і дорогий.

Приспів:

Притисніть до мене ближче, прошу мою руку не відпускай,

Поки ще дихаєш, наш острів кохання схожий на рай.

Від кам'яних вишок, ми підемо вздовж по тихій річці,

Притисніть до мене ближче, і ми розчинимося в домашньому теплі.

Я багато років в цій грі,

І всі мої треки — один великий автопортрет.

Молюся про те, щоб мій дух не сліпий,

Сподіваюся залишити на цій дорозі свій слід.

І я не став своїм у цьому ремеслі,

І все моє досьє вміститися в одній звуковій смузі.

Мені стукне тридцять, коли настане квітень,

Скажи, чи став Баста мудріший чи тупо постарів.

Про що ти мрієш, задуючи свічку на торті,

Хто з тобою поруч кентів або так з пантом,

З кров'ю і потім або через порево в ліжку,

Що це щирий блюз або фальш повз тон.

З ким ти в одній обоймі,

Чий голос на повторі у твоєму айподі, гей напій мені.

Життя — хвороба, на яку я невиліковно хворий,

І закований у кови холодним Вавилоном.

Давно не рятує від болі товщина стін,

І я йду в себе рятуючись від непрошених гостей.

Мрія, як побитий міллю, старий гобелен,

Лейбл ліплять фейковий погано продуманий блеф,

Мета цієї гри в підсумку залишити тебе ні з чим.

Пишу не заради нібито зайнятої ніші,

Просто інакше ніяк в цьому місті кам'яних вишок.

Приспів:

Притисніть до мене ближче, прошу мою руку не відпускай,

Поки ще дихаєш, наш острів кохання схожий на рай.

Від кам'яних вишок, ми підемо вздовж по тихій річці,

Притисніть до мене ближче, і ми розчинимося в домашньому теплі.