Lauf - Kollegah

Vom Ecksofa blättert der alte Couchstoff herunter

Perspektiven gehen am Horizont in Rauchwolken unter

Ich wisch den Staub von der Schulter, ball die Faust und steh auf

Damit mein Traum nicht dort an der nächstbesten Hauswand zerpulvert

Rauschender Pulsschlag, innerlicher Aufruhr, wie 'ne überdrehte Soundspur

Ich binde mir die Laufschuhe, sprinte danach raus zur Wohnungstür

Die Schritte hallen quiet­schend durch den Hausflur

Ich lauf, sonst krieg ich kaum Ruhe

Laufe und laufe, bis ich fast schon wie ein Dschinn fliege

Laufe, bis ich irgendwann den Kopf frei hab wie Vin Diesel

Laufe, bis ich stürze, innehalt, mich hinknie

Und in 'ne dreckige Regenpfütze seh, die mein' Blick spiegelt

Stemm mich wieder hoch, kämpf die Krämpfe nieder

Die einzige Grenze ist der Tod, ich renne wieder los

Denn mein Herz, es schlägt weiter wie Cage-Fighter

Probleme sind keine Stopp­schilder, sondern Wegweiser

Steine in den Weg aber ich lauf

Entfern mich von den feindlichen Hy­ä­nen und ich lauf

Ich vergieße Blei und keine Tränen

Lauf mich frei, auch wenn die Wege noch so steil sind

Ich bewege mich bergauf

Und egal ob Flutströme reißen, weil Monsunregen einbricht

Ob Sturmböen peitschen, als ob Urvögel kreischen

Egal ob Hagenschauer fallen und es Jahre dauert

Ich lauf weiter, halt den Fluten stand wie 'ne Hafenmauer

Mentale Power und ich lauf

Egal, wie hart ich aufschlag, ich steh auf und lauf

Bis sie eines Tages die letzten Sargnägel stecken

Und sie meine Grabrede sprechen

Ich lauf, Kapuzen im Gesicht, so wie Schutzschilder

Für die Menschen um rum nicht da, als wär ich unsichtbar

Sie sagen, diese Welt ist bunt wie Klublichter

Doch sie ist grau, wenn man sie immer nur

In S-Bahn-Scheiben durch 'nen Schmutzfilm sah

Das Leben ist wie Megan Fox, alle wollen dich ficken

Die dunklen Wolken dicht, doch ich lauf los mit stolzen Schritten

Richtung goldenes Licht, bis ich fast schwebe wie ein Shooting-Star

Feuersturm in meinem Auge so wie Jupiter

Am Tunnelende blitzt ein Hoffnungsschimmer

Ich halt Kämpferwerte hoch wie ein Boxpunktrichter

Sportliche Disziplin, Michael Jordan auf Tilidin

Hart wie Stein, starker Geist — Paranormal Activity

Lauf die Bahnschienen ab

Manchmal wirkt alles hier so schwarz wie die Nacht in 'nem Stahlminenschacht

Doch ich steh wieder auf, wie oft mich auch ein Schlag niederrafft

Ich schöpf danach wieder Kraft, mein Wille: massive Macht

Steine in den Weg aber ich lauf

Entfern mich von den feindlichen Hy­ä­nen und ich lauf

Ich vergieße Blei und keine Tränen

Lauf mich frei, auch wenn die Wege noch so steil sind

Ich bewege mich bergauf

Und egal ob Flutströme reißen, weil Monsunregen einbricht

Ob Sturmböen peitschen, als ob Urvögel kreischen

Egal ob Hagenschauer fallen und es Jahre dauert

Ich lauf weiter, halt den Fluten stand wie 'ne Hafenmauer

Mentale Power und ich lauf

Egal, wie hart ich aufschlag, ich steh auf und lauf

Bis sie eines Tages die letzten Sargnägel stecken

Und sie meine Grabrede sprechen

З кутового дивана відшаровується стара диванна тканина

Перспективи губляться в клубах диму на горизонті

Я стряхую пил зі свого плеча, стискаю кулак і встаю

Щоб моя мрія не розбилася там, на сусідній найкращій стіні будинку

Прискорений пульс, внутрішній неспокій, наче надзвичайна звукова доріжка

Я зав’язую кросівки, а потім вибігаю за вхідні двері

Сходинки луною рипять коридором

Я біжу, інакше майже не відпочиваю

Біжи й біжи, поки я майже не літаю, як джин

Біжи, доки я не очистю розум, як Він Дизель

Біжи, поки я не впаду, зупинись, стань на коліна

І подивись у брудну калюжу дощу, що відображає мій погляд

Візьми мене знову, побори судоми

Єдина межа — смерть, я знову почну бігати

Тому що моє серце продовжує битися, як бійці в клітці

Проблеми – це не знаки зупинки, це покажчики

Камені на шляху, але я біжу

Відійди від ворожих гієн, а я втечу

Я проливаю свинець, а не сльози

Звільни мене, якими б крутими не були стежки

Я рухаюся в гору

І не має значення, чи розриваються припливні течії, бо йдуть мусонні дощі

Чи шмагають пориви вітру, ніби первісні птахи верещать

Незалежно від того, чи випадають зливи Хагена, і це займає роки

Я продовжую йти, витримую припливи, як стіна гавані

Душевна сила і я біжу

Як би я не служив, я встаю й біжу

Поки одного дня не вклали в труну останні цвяхи

І вони кажуть мій панегірик

Я біжу з капюшоном, як щити

Не там для людей навколо, ніби я був невидимим

Кажуть, цей світ барвистий, як клубні вогні

Але вона сіріє, просто дивлячись на неї

Подивився крізь плівку бруду у вікнах S-Bahn

Життя схоже на Меган Фокс, всі хочуть тебе трахнути

Темні хмари густі, але я бігаю гордими кроками

Назустріч золотому світлу, поки я майже не пливу, як падаюча зірка

Вогняна буря в моєму оці, як і Юпітер

В кінці тунелю спалахує проблиск надії

Я підтримую високий рейтинг бійців, як боксерський суддя

Спортивна дисципліна, Майкл Джордан на Тілідіні

Твердий, як камінь, сильний дух — паранормальна активність

Пройдіться залізничними коліями

Іноді тут усе здається чорним, як ніч у стволі сталевої шахти

Але я знову встаю, як би часто мене не збивав удар

Згодом я відновлюю силу, моя воля: величезна сила

Камені на шляху, але я біжу

Відійди від ворожих гієн, а я втечу

Я проливаю свинець, а не сльози

Звільни мене, якими б крутими не були стежки

Я рухаюся в гору

І не має значення, чи розриваються припливні течії, бо йдуть мусонні дощі

Чи шмагають пориви вітру, ніби первісні птахи верещать

Незалежно від того, чи випадають зливи Хагена, і це займає роки

Я продовжую йти, витримую припливи, як стіна гавані

Душевна сила і я біжу

Як би я не служив, я встаю й біжу

Поки одного дня не вклали в труну останні цвяхи

І вони кажуть мій панегірик