Крот 17 - Хаски

А я не знаю, как он выглядит,

Хоть я во чреве его выходил

И, чтобы я не забывал, что он вообще есть

Он трёт челюсть о челюсть, ощерясь

Чуть только усну, чуть я только утихну

Он точит слепую ходов паутину во мне

Мягкие ткани взбивая в омлет

Он туннель прогрызает вовне

Я избавлюсь от сна и обрадуюсь

Завтрашний день, запинаясь об радугу

Надо мной нависает подошвою

Я кроту вырезаю окошко

О кожу скоблю бутылкой разбитой

Тряпьем обложившись - единственной свитой своей

"Вылезай, мохнатый, вылезай, мохнатый,

Вылезай, мохнатый... Крот..."

Хоть он во чреве меня выходил

Но я не знаю, как он выглядит

Ведь на каждом глазу по бельму

И вот он в сон соскользнул по белью

И вот я ему шепчу: "Хозяин!

Все эти люди тебе врут, Хозяин!

Хочешь я через пупок высуну

Пистолет - в каждого выстрелю?

Пиф-паф, пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу..."

Стынут родные, распятые сном

Впопыхах распихав барахло

По карманам, я, падая с ног

Убегу эстакадами в дым

Как-то встав за стаканом воды

Грязная койка голодного варвара

Где-то в желудке вагона товарного

Мимо – рожи похмельные заспанных изб

Вылезу, вылижусь на станции Икс

На лице моём кровоподтёком рот

Мне тянет краба в потёмках крот

Степной ковер – аскетичный орнамент

Тени день из косметички достанет

Одну мою, другую - кротовью.

Степь

Я лапами землю рву, постель нам готовлю здесь

Выедает глазки солнышка блядский сноп

"Хозяин, кости укладывай!"

"Сладких снов и тебе, крот!"

Зачем ко мне повернулась проплешиной

Луна, эта сука помешанная?

Внутри меня живёт крот

Он изнутри меня жрёт, помешивая,

И он шепчет мне, шепчет: Хозяин!

Все эти бляди тебе врут, Хозяин!

Хочешь, я через пупок высуну

Пистолет – в каждого выстрелю?

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу

Пиф-паф, пиф-паф, тыщ-тыщ, пиу-пиу..."

Я хочу понять

Не одиноко ли, короче, всё это,

Вот, слышится на куплетах,

Без бэков, без всей вот этой...

А я не знаю, як він виглядає,

Хоч я в утробі його виходив

І щоб я не забував, що він взагалі є

Він тре щелепу про щелепу, ощерясь

Щойно засну, тільки я вщухну

Він точить сліпу ходу павутиння в мені

М'які тканини збиваючи в омлет

Він тунель прогризає зовні

Я позбавлюся сну і зрадуюсь

Завтрашній день, запинаючись про веселку

Наді мною нависає підошвою

Я кроту вирізаю вікно

Про шкіру скоблю пляшкою розбитою

ганчір'ям осівши - єдиною свитою своєю

"Вилізай, волохатий, вилазь, волохатий,

Вилазь, волохатий... Крот..."

Хоч він у утробі мене виходив

Але я не знаю, як він виглядає

Адже на кожному оці по більму

І ось він у сон зісковзнув по білизні

І ось я йому шепочу: "Господар!

Всі ці люди тобі брешуть, Хазяїне!

Хочеш я через пупок висуну

Пістолет – у кожного пострілю?

Піф-паф, піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу..."

Стигнуть рідні, розп'яті сном

Похапцем розіпхав барахло

По кишенях, я, падаючи з ніг

Втечу естакадами в дим

Якось вставши за склянкою води

Брудне ліжко голодного варвара

Десь у шлунку вагона товарного

Повз - пики похмільні заспаних хат

Вилізу, вийду на станції Ікс

На обличчі моєму синцем рот

Мені тягне краба в темряві кріт

Степовий килим – аскетичний орнамент

Тіні день із косметички дістане

Одну мою, іншу – кротовою.

Степ

Я лапами землю рву, ліжко нам готую тут

Виїдає очі сонечка блядський сніп

"Господар, кістки вкладай!"

"Солодких снів і тобі, кріт!"

Навіщо до мене обернулась пропляшиною

Місяць, ця сука схиблена?

Усередині мене живе кріт

Він зсередини мене жере, помішуючи,

І він шепоче мені, шепоче: Хазяїне!

Всі ці бляді тобі брешуть, Хазяїне!

Хочеш, я через пупок висуну

Пістолет – у кожного вистрілю?

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу

Піф-паф, піф-паф, тисяч-тищ, піу-піу..."

Я хочу зрозуміти

Чи не самотньо, коротше, все це,

Ось, чується на куплетах,

Без беків, без усієї ось цієї...