Нелётная - Хамиль

Вечерний ветер ворошит город будто улей,

Люди ловят машины — бегут от бури.

Ещё одна затяжка пробирает будто ток,

И я выкручиваю руль — бурный поток.

Объекты в зеркале ближе, чем кажутся,

В сигаретном пепле вся моя джинса.

Это от того, что я отвлекся только на мгновение,

И поймал взгляд спутницы на заднем сидении.

Решил тебя подбросить до аэропорта,

В такси много запросят, хотя сидят без работы.

Ты на легке так — это твой конец уикенда?

А я свободен и мне торопиться некуда.

Выглядишь круто, хотя видно, что полна забот,

А тут сплошная скука, как высокий забор.

Ты живешь в столице, там высотки внушают важность,

А тут провинция, в общем безбашенность.

И тебе хочется подальше быть от этих стен,

От тревоги, от бесконечно ноющих сирен.

От толпы знакомых — хохочущих, как стадо гиен.

Похоже, что их судно взяло опасный крен.

Ты ведь привыкла действовать на полной скорости,

А тут понятно все пинают сидя в офисе.

Смотри-ка!

Люди даже без зонтов,

Обещали мелкий дождь, а тут такой потоп.

Припев:

Радио твердит, что гроза подходит ближе

И что могут отменить чей-то там полёт.

Пусть льёт, не унимается до самой крыши.

Всю ночь напролёт пусть льёт!

Радио твердит, что гроза подходит ближе

И что могут отменить чей-то там полёт.

Пусть льёт, не унимается до самой крыши.

Всю ночь напролёт пусть льёт!

Усни мой несчастный город за спиной, скорей усни,

Остынь от вечных понтов и от пустой возни.

Отдохни ты наконец от разной болтовни

И пусть гроза смоет прочь всю эту гниль.

Бежать бы со всех ног от этого кино,

Я всё равно только брожу тут, как вино.

Мне нужен парашют и нажать красную кнопку,

А для начала надо явно сменить обстановку.

Ты говоришь там просто сказочная осень,

Не смотри на меня так — я не напрашиваюсь в гости.

Как бы я не спешил — я тот ещё пассажир.

Это все миражи — я не впишусь ни в чей режим.

Мы тут болтаем, а дождь хоть бы немного стих.

Пойду узнаю какие-то подробности.

Ближайший рейс задерживают до утра,

А может взять себе билет на последний ряд?

Припев:

Радио твердит, что гроза подходит ближе

И что могут отменить чей-то там полёт.

Пусть льёт, не унимается до самой крыши.

Всю ночь напролёт пусть льёт!

Радио твердит, что гроза подходит ближе

И что могут отменить чей-то там полёт.

Пусть льёт, не унимается до самой крыши.

Всю ночь напролёт пусть льёт!

Вечірній вітер ворушить місто ніби вулик,

Люди ловлять машини — біжать від бурі.

Ще одна затяжка пробирає як струм,

І я викручую кермо — бурхливий потік.

Об'єкти в дзеркалі ближче, ніж здаються,

У сигаретному попелі вся моя джинса.

Це від того, що я відволікся тільки на мить,

І впіймав погляд супутниці на задньому сидінні.

Вирішив тебе підкинути до аеропорту,

У таксі багато запитають, хоча сидять без роботи.

Ти на легко так — це твій кінець вікенду?

А я вільний і мені поспішати нікуди.

Виглядаєш круто, хоча видно, що сповнена турбот,

А тут суцільна нудьга, як високий паркан.

Ти живеш у столиці, там висотки вселяють важливість,

А тут провінція, загалом безбашенність.

І тобі хочеться подалі бути від цих стін,

Від тривоги, від нескінченно ниючих сирен.

Від юрби знайомих — регочуть, як стадо гієн.

Схоже, що їх судно взяло небезпечний крен.

Ти ведь звикла діяти на повної швидкості,

А тут зрозуміло всі штовхають сидячи в офісі.

Дивись!

Люди навіть без парасольок,

Обіцяли дрібний дощ, а тут такий потоп.

Приспів:

Радіо твердить, що гроза підходить ближче

І що можуть скасувати чийсь там політ.

Нехай ллє, не вгамується до самого даху.

Всю ніч безперервно нехай ллє!

Радіо твердить, що гроза підходить ближче

І що можуть скасувати чийсь там політ.

Нехай ллє, не вгамується до самого даху.

Всю ніч безперервно нехай ллє!

Усні моє нещасне місто за спиною, швидше засні,

Остигни від вічних понтів і від порожньої метушні.

Відпочинь ти нарешті від різної балачки

І нехай гроза змиє геть усю цю гниль.

Бігти би зі всіх ніг від цього кіно,

Я все одно тільки блукаю тут, як вино.

Мені потрібен парашут і натиснути червону кнопку,

А для початку треба явно змінити обстановку.

Ти говориш там просто казкова осінь,

Не дивися на мені так — я не напрошуюсь у гості.

Як би я не поспішав — я той ще пасажир.

Це все міражі — я не впишуся в чий режим.

Ми тут бовтаємо, а дощ хоч трохи вірш.

Піду дізнаюся про якісь подробиці.

Найближчий рейс затримують до ранку,

А може взяти собі квиток на останній ряд?

Приспів:

Радіо твердить, що гроза підходить ближче

І що можуть скасувати чийсь там політ.

Нехай ллє, не вгамується до самого даху.

Всю ніч безперервно нехай ллє!

Радіо твердить, що гроза підходить ближче

І що можуть скасувати чийсь там політ.

Нехай ллє, не вгамується до самого даху.

Всю ніч безперервно нехай ллє!