Brethren of the Cross - Kayo Dot

At harvest time the reaper lies dead amidst the sheaves

His scythe lies beside him

The smoky skies darken

Everywhere are the fires and the mass graves growing

And the knell, knell, knell

Countless knelling on the split church bell

By a man of faith who worships water and wine

And turns the dying away from his cold stonework shrine

He prays to the god of their torments

Whil in the muddy street the peopl die unshriven

Watch them scourge themselves

And carry the cross of their oppressor

Two twisted branches stripped, bound

Tied rough together by leprous hands

The parade of degenerates sprinkle their blood

It splashes the face of a filthy child

Wild eyes watching from beside a thatched-roof cottage

Sleeping mother decompose inside

On a straw bed rank with soil

The flies give praise

Procession of demons stripped of dignity and pride

Offering of hope in the icon of bleeding vanity

Torn and bloody and seeping into the ground

Like the seeping of bodies rotting

Those that forgot to be forgotten

Pass the time, pass the town

Pass the bloody vomit down

Bury the dead, burn the living

Run away screaming

God of torment raping, feeling

The skeletons of thousands contorted

By the throes of anguish

By the All-Merciful aborted

Moving on, a serpent slithers

A grotesque menagerie of grovelling sinners

That beat themselves bloody and sip their torment

To the next stinking pyre

To the next sobbing choir

Lazy eye rolls in trance

Drown in blood, Death and dance

Stone rolled away from Paschal tomb

Madman possessed, roll in gloom

God on High breathe in fumes

While below the Brethren salivate

Creep from dawn until the pyres

Twist the shadows and their cross into a shambling nightmare

Під час жнив косар лежить мертвий серед снопів

Його коса лежить біля нього

Димне небо темніє

Скрізь розростаються пожежі й братські могили

І дзвоніть, дзвоніть, дзвоніть

Незліченна кількість колен на розколеному церковному дзвоні

Від людини віри, яка поклоняється воді й вину

І відвертає вмираючого від його холодної кам’яної святині

Він молиться богу їх мук

Поки на брудній вулиці люди вмирають неохайними

Подивіться, як вони самі себе бичують

І нести хрест свого гнобителя

Дві скручені гілки оголені, зв'язані

Грубо зв’язаний прокаженими руками

Парад дегенератів кропить їх кров’ю

Це бризкає обличчя брудної дитини

Дикі очі дивляться з котеджу з солом'яним дахом

Спляча мати розкладається всередині

На солом’яній грядці з ґрунтом

Мухи хвалять

Процесія демонів, позбавлених гідності й гордості

Пропозиція надії в іконі кровавливого марнославства

Розірваний і закривавлений і просочується в землю

Як просочування гнилих тіл

Ті, що забули бути забутими

Проведіть час, пройдіть місто

Віддайте криваву блювоту

Поховати мертвих, спалити живих

Втікати з криком

Бог мук, зґвалтування, почуття

Скелети тисяч викривлені

Через муку

Всемилостивим перервано

Рухаючись далі, ковзає змія

Гротескний звіринець плачучих грішників

Що б'ють себе до крові і сьорбають свої муки

До наступного смердючого багаття

До наступного ридаючого хору

Ліниві очі закочуються в трансі

Потонути в крові, смерті й танці

Від Пасхальної гробниці відкотився камінь

Опанований божевільним, котиться в мороці

Бог на високому вдихає пар

Поки нижче Брати слини

Паўзе від світанку до багаття

Перетворіть тіні та їхній хрест у жахливий кошмар