A Rosinha Dos Limões - Kátia Guerreiro

Quando ela passa, franzina e cheia de graça,

Há sempre um ar de chalaça, no seu olhar feiticeiro.

Lá vai catita, cada dia mais bonita,

E o seu vestido, de chita, tem sempre um ar domingueiro.

Passa ligeira, alegre e namoradeira,

E a sorrir, p’rá rua inteira, vai semeando ilusões.

Quando ela passa, vai vender limões à praça,

E até lhe chamam, por graça, a Rosinha dos limões.

Quando ela passa, junto da minha janela,

Meus olhos vão atrás dela até ver, da rua, o fim.

Com ar gaiato, ela caminha apressada,

Rindo por tudo e por nada, e às vezes sorri p’ra mim…

Quando ela passa, apregoando os limões,

A sós, com os meus botões, no vão da minha janela

Fico pensando, que qualquer dia, por graça,

Vou comprar limões à praça e depois, caso com ela!

When she passes by, her body petite and graceful,

There’s always a cheerful semblance in her enchanting eyes

And there she goes, pretty and more and more beautiful each day

And her dress in chinz grants her always an air of joy

She passes by, her steps hurried, her look merry and coquettish

She goes down the street, smiling at everyone, seeding her illusions along the

way

When she passes by, she’s heading to the square to seal lemons there

And people lovingly call her «Rosinha, the girl who sells lemons»

When she passes by outside my window

My eyes go following her all the way until the end of the street

With her air of a naughty child, she walks hurriedly

Smiling with ease and sometimes she smiles at me When she passes by, offering the lemons out loud

Alone with my thoghts, leaned to my window,

I think to myself that one of these days, as if it were nothing

I’ll go to the square, to buy some of her lemons

And then to ask her hand in marriage

Коли вона пройде, струнка й повна граціозності,

У його чаклунському погляді завжди відчувається глузування.

Іде Катіта, з кожним днем ​​все прекрасніше,

А її сукня, зшита з гепарда, завжди має недільне повітря.

Проходить легко, весело і кокетливо,

І посміхаючись, на всю вулицю, він сіє ілюзії.

Коли вона проходить повз, то йде продавати лимони на площі,

І вони навіть називають її, для розваги, Lime Rose.

Коли вона проходить повз моє вікно,

Мої очі йдуть за нею, поки не бачу з вулиці кінець.

З зарозумілістю вона йде поспіхом,

Сміється над усім і дарма, а іноді посміхається мені...

Коли вона проходить повз, рекламуючи лимони,

Наодинці, з моїми кнопками, у моєму вікні

Я продовжую думати, що будь-якого дня, з ласки,

Я куплю лимонів на майдані, а потім одружуся з нею!

Коли вона проходить повз, її тіло мініатюрне й граціозне,

У її чарівних очах завжди весела схожість

І ось вона йде, гарна і з кожним днем ​​все гарніша

А її сукня з кинцу надає їй завжди повітря радості

Вона проходить повз, кроки її квапливі, вигляд веселий і кокетливий

Вона йде по вулиці, усміхаючись всім, розсіюючи свої ілюзії

спосіб

Коли вона проходить повз, вона прямує до площі, щоб запечатати там лимони

А люди любовно називають її «Розінья, дівчина, яка продає лимони»

Коли вона проходить мимо за моїм вікном

Мої очі слідкують за нею аж до кінця вулиці

З виглядом неслухняної дитини вона ходить поспіхом

Легко посміхається, а іноді вона посміхається мені Коли проходить повз, пропонуючи лимони вголос

Наодинці зі своїми думками, прихилившись до мого вікна,

Я собі думаю, що на днях ніби нічого

Я піду на майдан купити її лимони

А потім попросити її руки в шлюбі