Время (Песочные Люди) - Каста

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Во времени живя, никто его не знает

А значит и себя самих не понимают

В какое время мы родились

Какое время нам прикажет «Удались!»

Время бежит в себя, рождает время

Так продолжается и человечье племя

Но время времени нам кажется длинней

Коротким сроком черно-белых дней

Но времена различны все по временам

То нечто, то ничто — они подобны нам

Склонись к песочной струйке человек

Чтоб башня твоя пеплом не была весь век

Бежит песок, в часах перетекая

Но движется ещё быстрее жизнь людская

Сейчас о времени мы рассуждаем с вами

Но время это мы, никто другой, мы сами

Всю вереницу суток, звезд, орбит

Пересчитывает смерть, а время лишь растит

И хранит, гранит переходит в песок, восход в закат

И стрелки часов стирают циферблат

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Дни пролетают, незаметно проходят

А кости в плаще и с косой рядом бродят

Все минуты и секунды постоянно считают

И о времени прошедшем они не вспоминают

Пацаны делают много дерьма

Каждый по-своему — на что хватит ума

В их мыслях тьма порождает пороки

Уменьшая тем самым им отпущенные сроки

Но когда-нибудь наступит ужасный час покоя

Будет тихо как после страшного боя

Время остановится и все затихнет сразу

Кто-то не окончит уже начатую фразу

Еще одна секунда проникла в никуда

С чьим-то дыханием вырвется душа

Если в твоей жизни над светом стоит зло

То душе твоей ничтожной, считай, не повезло

Время без времен когда-нибудь придет

И нас из нашей жизни насильно уведет

И мы тогда, покинув человеческое племя

Предстанем перед тем, над кем не властно время

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Когда умрем, мы станем грудой праха

Пока живем, мы хрупкое стекло без страха

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

У часі живучи ніхто його не знає

А значить і самих себе не розуміють

Коли ми народилися

Який час нам накаже «Вдалися!»

Час біжить у себе, народжує час

Так продовжується і людське плем'я

Але час часу нам здається довшим

Короткий термін чорно-білих днів

Але часи різні всі часом

То щось, то ніщо — вони подібні до нас

Схились до пісочного струмка людина

Щоб вежа твоя попелом не була весь вік

Біжить пісок, у годиннику перетікаючи

Але рухається ще швидше життя людське

Зараз про час ми розмірковуємо з вами

Але час це ми, ніхто інший, ми самі

Всю низку доби, зірок, орбіт

Перераховує смерть, а час лише вирощує

І зберігає, граніт переходить у пісок, схід у захід сонця

І стрілки годинника стирають циферблат

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Дні пролітають, непомітно минають

А кістки в плащі і з косою поряд блукають

Усі хвилини та секунди постійно рахують

І про час минулий вони не згадують

Пацани роблять багато лайна

Кожен по-своєму – на що вистачить розуму

У їхніх думках пітьма породжує вади

Зменшуючи цим їм відпущені терміни

Але колись настане жахлива година спокою

Буде тихо, як після страшного бою

Час зупиниться і все затихне одразу

Хтось не закінчить вже розпочату фразу

Ще одна секунда проникла в нікуди

З чиїмось подихом вирветься душа

Якщо у твоєму житті над світлом стоїть зло

То душі твоїй нікчемній, вважай, не пощастило

Час без часів колись прийде

І нас із нашого життя насильно відведе

І ми тоді, покинувши людське плем'я

Постанемо перед тим, над ким не владний час

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху

Коли помремо, ми станемо купою праху

Поки живемо, ми тендітне скло без страху