Корабельная песня - Каста

Если пустота накрыла пеленой наш общий стол,

Все по каютам разбрелись;

забыли, кто есть кто.

Нужно начать сначала, прервать весь этот вздор.

Вызов принять, — и вместе пройти сквозь общий шторм.

Это наш общий шторм, наша новая картина.

Здесь пашут головы, работают руки и спины.

Всё для того, чтобы общим трудом смогли мы,

Корабль привести в новые, зеленые долины.

И если так, то прямо сейчас нужно идти нам.

Нужно идти нам.

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

Мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

Когда мачта воет так, что вот-вот треснет;

Когда ветер заглушает нашу песню.

Тогда, когда команда действует, как целый механизм!

Тогда есть шанс вдохнуть береговой бриз.

Ты соскользнул — тебя ловит рука товарища.

Своих заслуг тут не считал никто никогда ещё.

Шторм играет нами своей гигантской лапой.

Швырнуло так, что чуть не вылетели все мы за борт.

Судно ныряет в воду, в небо выныривает;

Секунды жизни длятся, как часы.

Острыми каплями по щеке бьет ливень нам.

Волны.

Волны кидаются на нас, как псы.

Море нам дает урок для будущих свершений.

Мы впереди увидели заветный берег.

А вот и штиль, и табак с запахом "Cherry".

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

Мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

Была радость победы, новый край был открыт и изведан.

Поздравляли, и прибывали следом.

За удивлением пришла привычка, за ней усталость;

Предел стремлений с ленью поменялись местами.

Пустота накрыла пеленой наш общий стол,

Все по каютам разбрелись, забыли, кто есть кто.

Нужно начать сначала, прервать весь этот вздор,

Вызов принять и вместе пройти сквозь новый шторм.

И если так, то чего мы ждем?

Чего мы ждем?

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

И мы будем идти на свет, который не погаснет.

И там, где пока нас нет, мы попытаем счастье.

И мы будем идти на свет...

Якщо порожнеча накрила пеленою наш спільний стіл,

Всі по каютах розбрелися;

забули, хто є хто.

Потрібно почати спочатку, перервати все це нісенітниця.

Виклик прийняти, і разом пройти крізь загальний шторм.

Це наш загальний шторм, наша нова картина.

Тут орють голови, працюють руки та спини.

Все для того, щоб спільною працею змогли ми,

Корабель привести в нові зелені долини.

І якщо так, то зараз потрібно йти нам.

Потрібно йти нам.

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

Ми будемо йти на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

Коли щогла виє так, що ось-ось трісне;

Коли вітер заглушає пісню.

Тоді, коли команда діє як цілий механізм!

Тоді є шанс вдихнути береговий бриз.

Ти сковзнув – тебе ловить рука товариша.

Своїх заслуг тут не рахував ніхто ще ніколи.

Шторм грає нами своєю гігантською лапою.

Шпурнуло так, що мало не вилетіли всі ми за борт.

Судно пірнає у воду, у небо виринає;

Секунди життя тривають, як годинник.

Гострими краплями по щоці б'є злива нам.

Хвилі.

Хвилі кидаються на нас як пси.

Море дає нам урок для майбутніх звершень.

Ми попереду побачили заповітний берег.

А ось і штиль, і тютюн із запахом "Cherry".

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

Ми будемо йти на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

Була радість перемоги, новий край був відкритий та звіданий.

Вітали і прибували слідом.

За подивом настала звичка, за нею втома;

Межа прагнень з лінню помінялися місцями.

Пустота накрила пеленою наш спільний стіл,

Всі по каютах розбрелися, забули, хто є хто.

Потрібно почати спочатку, перервати всю цю дурницю,

Виклик прийняти та разом пройти крізь новий шторм.

І якщо так, то чого ми чекаємо?

Чого ми чекаємо?

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

І ми йтимемо на світло, яке не згасне.

І там, де поки що нас немає, ми спробуємо щастя.

І ми йтимемо на світ...