Ревность - Каста

Говорят, одежду шьёт, занимается стряпнёй какой-то.

Решила вдруг зайти ко мне.

С чего это?

В двенадцать, считай ночью, объявилась вдруг.

Что ж она хочет?

Ну пусть только заикнётся об этих двух.

Рот свой откроет тут

В прихожей.

Или позже, на кухне.

Да как она может вслух при мне говорить такое!!!

Хотя — не.

Наверно там что-то другое.

Первый — ну не знаю.

Чисто цивильный,

Жирный, заточка как в американском фильме.

Доход стабильный, устроил её в фирме.

Поднял зад, побежал в ювелирный.

Второй — это вообще: прозрачный свитерок с вырезом,

Полупидорок такой, гелем вылизан,

Кремом вымазан.

Откуда вылез он?

Из книги редких видов выписан.

Пусть только заикнётся об этих двух.

Чей-то брат, кому-то просто друг!

Не переношу на дух!

Весёлая компания, ребята — короче, всё понятно.

Очень приятно, блять.

Ну чё я завожусь опять.

Бред.

Прошло уже сто лет.

Слышал, что одежда какая-то там, фирма,

Ещё кулинария в кафе.

Ну чё, молодчина.

Значит, есть лаве,

Значит, есть порядок в голове.

Хуже ж никому не станет.

Воспоминаний — хватит.

Этих нежностей, грубости,

Всякой ерунды, в сущности.

Было ж время — я жил внутри таких глупостей!

Встреча состоялась напряжённая.

Восстановленные клетки были вновь поражёнными.

Претензии застали врасплох:

Слеп, глуп, туп, скуп, груб, рэп,

Всё вслух.

Вздох, всхлип.

Ты нет, а он смог.

Просто друг.

Врёшь!

От слёз тушь.

Что ж привёл подруг, сук.

Стоп!

Без рук!

Не трожь!

Не трожь!

Столик полетел к чертям.

В стену пульт от телика.

Сцена с вывернутыми карманами.

Истерика.

Пенальти ногой по звуковой плате.

Половина группы на разорванном плакате.

Двери с грохотом, соседи с ропотом.

Снова вот она.

Стеклить опять будет кто потом?

— А ведь не так сильно щас, — отвечаю шёпотом.

Прошлый раз вы помните.

Всё приходит с опытом.

Кажуть, одяг шиє, займається куховарством якийсь.

Вирішила раптом зайти до мене.

З чого це?

О дванадцятій, вважай уночі, з'явилася раптом.

Що вона хоче?

Ну, хай тільки заїкнеться про цих двох.

Рот свій відкриє тут

В передпокої.

Або пізніше, на кухні.

Так як вона може вголос при мені таке говорити!

Хоча – ні.

Напевно, там щось інше.

Перший – ну не знаю.

Чисто цивільний,

Жирний, заточення як у американському фільмі.

Дохід стабільний, влаштував їх у фірмі.

Підняв зад, побіг у ювелірний.

Другий — це взагалі: прозорий светр із вирізом,

Напівпідірок такий, гелем вилизаний,

Кремом вимащений.

Звідки він виліз?

З книги рідкісних видів виписано.

Хай тільки заїкнеться про цих двох.

Чийсь брат, комусь просто друг!

Не витримую на дух!

Весела компанія, хлопці, коротше, все зрозуміло.

Дуже приємно, блясти.

Ну що я заводжуся знову.

Маячня.

Минуло вже сто років.

Чув, що одяг якийсь там, фірма,

Ще кулінарія у кафе.

Ну че, молодчина.

Значить, є лаві,

Отже, є лад у голові.

Гірше нікому не стане.

Спогадів – вистачить.

Цих ніжностей, грубості,

Будь-які нісенітниці, по суті.

Був час — я жив усередині таких дурниць!

Зустріч відбулася напружена.

Відновлені клітини були знову уражені.

Претензії застали зненацька:

Сліпий, дурний, тупий, скупий, грубий, реп,

Все вголос.

Зітхання, схлип.

Ти ні, а він зміг.

Просто друг.

Брешеш!

Від сліз туш.

Що ж привів подруг, сук.

Стоп!

Без рук!

Не чіпай!

Не чіпай!

Столик полетів до дідька.

У стіну пульт від теля.

Сцена з викинутими кишенями.

Істерика.

Пенальті ногою по звуковій платі.

Половина групи на розірваний плакат.

Двері з гуркотом, сусіди з ремствуванням.

Знову ось вона.

Склити знову буде хтось потім?

— Але ж не так зараз, — відповів пошепки.

Минулого разу ви пам'ятаєте.

Все приходить із досвідом.