Время - Каста

Припев:

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

По времени живя ни кто его не знает,

А значит и себя самих не понимает,

В какое время мы родились,

Какое время нам прикажет удались.

Время, ищи тебя рождает племя

И так продолжается и человечье племя,

Но время времени нам кажется длинней,

Коротким сроком черно белых дней.

Но времена различны, все по временам.

Кто — нечто, то — ничто, они подобны нам.

«Склонись к песочной струйке, человек,

Чтоб башня твоя пеплом не была весь век!»

Бежит песок в часах перетекая,

Но движется еще быстрее жизнь людская.

Сейчас о времени мы рассуждаем с вами,

Но время это — мы, никто другой, мы — сами!

Всю вереницу суток, звезд, орбит

Пересчитывает смерть, а время лишь растит и хранит.

Гранит переходит в песок, восход в закат,

Стрелки часов стирают циферблат.

Припев:

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Дни пролетают незаметно, проходят,

А кости в плаще с косой рядом бродят.

Все минуты и секунды постоянно считают

И о времени прошедшем они не вспоминают.

Пацаны делают много дерьма.

Каждый по-своему, на что хватит ума.

В их мыслях тьма порождает пороки,

Уменьшая тем самым им отпущенные сроки.

Но, когда-нибудь наступит ужасный час покоя,

Будет тихо как после страшного боя.

Время остановится и все затихнет сразу,

Кто-то не окончит уже начатую фразу.

Еще одна секунда проникла в никуда,

С чьим-то дыханьем вырвется душа.

Если в твоей жизни с рассветам встанет зло,

Душе твоей ничтожной считай не повезло.

Время без времен когда-нибудь придет

И нас из нашей жизни насильно уведет,

И мы тогда покинув человеческое племя,

Предстанем перед тем, над кем не властно время.

Припев:

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха.

Когда умрем, мы станем грудой праха.

Пока живем, мы — хрупкое стекло без страха

Приспів:

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

По часі живучи ні хто його не знає,

А значить і себе самих не розуміє,

Який час ми народилися,

Який час нам накаже вдалися.

Час, шукай тебе народжує плем'я

І так продовжується і людське плем'я,

Але час часу нам здається довшим,

Короткий термін чорно білих днів.

Але часи різні, все за часом.

Хто - щось, то - ніщо, вони подібні до нас.

«Схилися до пісочної цівки, людина,

Щоб вежа твоя попелом не була весь вік!»

Біжить пісок у годинах перетікаючи,

Але рухається ще швидше життя людське.

Зараз про час ми міркуємо з вами,

Але час це — ми, ніхто інший, ми — самі!

Усю низку доби, зірок, орбіт

Перераховує смерть, а час лише ростить і зберігає.

Граніт переходить у пісок, схід у захід,

Стрілки годинника стирають циферблат.

Приспів:

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Дні пролітають непомітно, минають,

А кістки в плащі з косою поруч блукають.

Усі хвилини та секунди постійно вважають

І про час минулому вони не згадують.

Пацани роблять багато лайна.

Кожен по-своєму, на що вистачить розуму.

В їх думках пітьма породжує вади,

Зменшуючи тим самим їм відпущені терміни.

Але, колись настане жахлива година спокою,

Буде тихо, як після страшного бою.

Час зупиниться і все затихне відразу,

Хтось не закінчить вже розпочату фразу.

Ще одна секунда проникла в нікуди,

З чиїмось диханням вирветься душа.

Якщо у твоєму житті з світанками встане зло,

Душі твоєї нікчемної вважай не пощастило.

Час без часів колись прийде

І нас із нашого життя насильно відведе,

І ми тоді покинувши людське плем'я,

Постанемо перед тим, над ким не владний час.

Приспів:

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху.

Коли помремо, ми станемо купою праху.

Поки живемо, ми — крихке скло без страху