Прочь Из Дома - Каста

Доделал давние дела, всё на своих местах

И мне теперь домой пора, я брошу якорь там

Больше ни о чём не думая, взял и попёр

Товарищ молча закинул меня в аэропорт

В мыслях я кручу разговоры сам с собой

На вопрос: «Куда лечу?»

— отвечаю: «Домой»

«Как я вам продам билет?»

— Спросил кассир в окне —

«Надо ж на сайте смотреть!

На сегодня рейсов нет»

По любому как-то я доеду, я как-то доеду

Во внутричерепных дредах верчу мантру победы

Теперь ищу мотор для дальнего пути

Ну-ка, ну-ка, ну-ка кто?

«Эй, поедем, командир?»

Полоса, как белый шов, уходит в серпантин

Обгон не разрешён — жду, когда будет пунктир

Открыл фотку с тобой, и ты звонишь — чудеса!

Ты мой билет домой.

«Буду где-то через часа...»

В открытое окно взгляд плывёт среди домов

Пока шофёр дымит одну за другой «Беломор»

От знаков с фотокамерой уже рябит в глазах

Будто я по красной дорожке несусь в концертный зал

Так крепко спал, но открыл глаза заранее

Едем по родным местам, спрыгнул на окраине

Прошагал по гравию последние шаги

И ты стоишь.

«Ночью прохладно ведь, что-нибудь накинь»

С юга на север, с запада на восток

Иду прочь из дома

Но если я скажу однажды «стоп»

Хватит ли нас надолго?

С юга на север, с запада на восток

Иду прочь из дома

Но если я скажу однажды «стоп»

Хватит ли нас надолго?

Кто-то наверху открыл кран

Или просто поливает из ведра?

В небе, как и в отношениях наших, дыра

И ты с небом заодно — на взводе с самого утра

Нахмуренная моя грозовая туча

Если не ты, я сам из дома пулей улечу щас

Громом гремим, молниями сверкаем, и не кайф

Тут такую непогоду пережидать, и пока

Ты своим подругам в трубку плачешься, что я ушёл

Я прячусь в толпе, надев наушники и капюшон

До заката бродить среди каменных трущоб

Музыка та — это всё, что есть у меня за душой

Шумный город проглотит меня, как кит

В пропущенных останутся твои звонки

Люди летят на свет в окнах, как мотыльки

А я, не чуя ног, намокнув, нарезаю круги

От дождя можно укрыться, от людей — нет

Вот я и заледенел с собой наедине

Я перед домом в лужу, смыть грязь с подошв

Ты из подъезда тут же ко мне под дождь

С юга на север, с запада на восток

Иду прочь из дома

Но если я скажу однажды «стоп»

Хватит ли нас надолго?

С юга на север, с запада на восток

Иду прочь из дома

Но если я скажу однажды «стоп»

Хватит ли нас надолго?

Иду прочь из дома…

Стоп… Хватит ли нас надолго…

С запада на восток…

Прочь из дома…

Стоп… Надолго…

Доробив давні справи, все на своїх місцях

І мені тепер додому пора, я кину якір там

Більше ні про що не думаючи, взяв і попер

Товариш мовчки закинув мене до аеропорту

У думках я кручу розмови сам із собою

На запитання: «Куди лечу?»

- Відповідаю: «Додому»

"Як я вам продам квиток?"

— спитав касир у вікні.

«Треба на сайті дивитися!

На сьогодні рейсів немає»

Якось я доїду, я якось доїду

У внутрішньочерепних дредах верчу мантру перемоги

Тепер шукаю мотор для далекого шляху

Ну-но, ну-но, ну-но хто?

"Гей, поїдемо, командир?"

Смуга, як білий шов, йде в серпантин

Обгін не дозволено — чекаю, коли буде пунктир

Відкрив фотку з тобою, і ти дзвониш - дива!

Ти мій квиток додому.

«Буду десь за години...»

У відкрите вікно погляд пливе серед будинків

Поки шофер димить одну за одною «Біломор»

Від знаків із фотокамерою вже рябить в очах

Неначе я по червоній доріжці мчу до концертної зали

Так міцно спав, але розплющив очі заздалегідь

Їдемо рідними місцями, зістрибнув на околиці

Пройшов по гравію останні кроки

І ти стоїш.

«Вночі ж прохолодно, що-небудь накинь»

З півдня на північ, із заходу на схід

Іду геть із дому

Але якщо я скажу одного разу "стоп"

Чи вистачить нас надовго?

З півдня на північ, із заходу на схід

Іду геть із дому

Але якщо я скажу одного разу "стоп"

Чи вистачить нас надовго?

Хтось нагорі відкрив кран

Чи просто поливає з цебра?

У небі, як і у відносинах наших, дірка

І ти з небом заразом — на взводі з самого ранку

Нахмурена моя грозова хмара

Якщо не ти, я сам з дому кулею влечу щас

Громом гримимо, блискавками виблискуємо, і не кайф

Тут таку негоду чекати, і поки що

Ти своїм подругам у трубку плачешся, що я пішов

Я ховаюся в натовпі, одягнувши навушники та капюшон

До заходу сонця блукати серед кам'яних нетрів

Музика та – це все, що є у мене за душею

Шумне місто проковтне мене, як кит

У пропущених залишаться твої дзвінки

Люди летять на світло у вікнах, як метелики

А я, не чуючи ніг, намокнувши, нарізаю кола

Від дощу можна сховатися, від людей - ні

Ось я й заледенів із собою наодинці

Я перед будинком у калюжу, змити бруд з підошви

Ти з під'їзду відразу до мене під дощ

З півдня на північ, із заходу на схід

Іду геть із дому

Але якщо я скажу одного разу "стоп"

Чи вистачить нас надовго?

З півдня на північ, із заходу на схід

Іду геть із дому

Але якщо я скажу одного разу "стоп"

Чи вистачить нас надовго?

Іду геть із дому…

Стоп… Чи вистачить нас надовго…

Із заходу на схід...

Геть з дому.

Стоп… Надовго…