По приколу - Каста

Мне все неинтересно как-то стало,

Подрыва нет, азарта что-ли мало.

Раньше еду бывало и кто-то подрезает,

Я догоню и лезу бить еб*ло за это.

Бл* вот оху*вший, я ж нормально езжу.

Подрежу его тоже и в окно суну в рожу.

А щас вот подрезает, ну я приторможу,

Че-нибудь скажу ему следом и дальше спокойно еду.

Потому что, надоело, а может лень.

Вот это каждый день надо что-то делать.

У меня все есть две машины, жена, малые два пацана да

«Че еще надо?»

Ну не то, что я прям упал духом,

Вот мне в кайф в администрации над всякой мр*зью измываться.

Во все проникаю, на постой пробиваю,

Ну или не пробиваю — это кайф.

Я глумлюсь над этими сволочами, насквозь их вижу.

Начальников корчат — сами ж*пу лижут.

Заеб*ваю их по телефону, щемлю в кабинетах, в холлах.

Вот это мне по-приколу.

Припев:

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

Не, ну это — прикол жесткий.

Ну вот так подумать, если по-философски.

«То к чему тогда все?»

Я ж говорю: раньше какой-то Вася подрежет я иду еб*шить.

Всегда наводил движенье с азартом:

Туда-сюда, братва, варианты.

Уже тридцать два.

Не интерсно, не бодряково.

«Вот вы, пишите песни!

Ну по-приколу!»

Припев:

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

Да…

Мені все нецікаво якось стало,

Підриву немає, азарту мало.

Раніше їжу бувало і хтось підрізає,

Я наздожену і лізу бити е*ло за це.

Бл* ось оху*лий, я ж нормально їжджу.

Підріжу його теж і в вікно суну в морду.

А щас ось підрізає, ну я пригальмовую,

Чогось скажу йому слідом і далі спокійно їду.

Тому що, набридло, а може ліньки.

Ось це щодня треба щось робити.

У мене все є дві машини, дружина, малі два пацани так

«Ще ще треба?»

Ну не то, що я прям впав духом,

От мені в кайф в адміністрації над будь-якою брудом знущатися.

У все проникаю, на постій пробиваю,

Ну або не пробиваю — це кайф.

Я глумлюсь над цими сволочами, наскрізь їх бачу.

Начальників корчать — самі ж*пу лижуть.

Заеб*ваю їх по телефону, щімлю в кабінетах, в холах.

Оце мені по-приколу.

Приспів:

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

Не, ну це—прикол жорсткий.

Ну ось так подумати, якщо по-філософськи.

«То до чого тоді все?»

Я ж кажу: раніше якийсь Вася підріже я йду еб*шить.

Завжди наводив рух з азартом:

Туди-сюди, братва, варіанти.

Вже тридцять два.

Не цікаво, не бодряково.

«От ви, пишіть пісні!

Ну по-приколу!»

Приспів:

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

По-приколу.

Так…