Один мотив - Каста

Хамиль:

«Все дело в том, что вокруг все на такой серьёзке,

Нет, но я и сам охотно пишу тексты жесткие.»

Но разговор доходит всегда до ступора,

Предложи я корешам добавить в песни юмора.

Так я оказался прижат своей идеей к стенке,

С веселым настроением, не в своей тарелке,

Отчаяние безмерным было б, если б не Змей,

Помню, как свалился с неба этот речитативный рекордсмен.

Скандалит как-то парочка при мне, я встал так в стороне,

Гляжу и впрям, пацан на правильной волне,

Кричит ей, что он Змей, и что до него ей, как до Эвереста,

Оказалось, это он читал подруге новый текст.

Припев:

Все так, теперь у нас один мотив,

Все так, он мне как город-побратим,

Ну да, этот тандем отлично слеплен,

Ну да, ведь наш общий настрой, как степлер.

Змей:

Все так, теперь у нас один мотив,

Все так, он мне как город-побратим,

Ну да, этот тандем отлично слеплен,

Ну да, ведь наш общий настрой, как степлер.

Помню тот вечер, друг друга за руки держали,

А тут какой-то тип стоит и взглядом меня жалит.

Я напрягся, словно меня к стене прижали:

«А ну, пойдем, поговорим за гаражами!»

Сейчас-то я, конечно, признаю свою вину,

Ну, а тогда: «Ну че ему, еще бы в рот заглянул!»

Моей не нравиться, когда я чуть что закипаю.

«А как себя вести с такими наглыми типами?»

Я ему что-то сказал тогда, он мне в обратку,

Дело дошло до кулаков, наш разговор был кратким,

Это сейчас-то я знаю, что это был Хамиль,

Знал бы тогда, наверное б не хамил.

Припев:

Все так, теперь у нас один мотив,

Все так, он мне как город-побратим,

Ну да, этот тандем отлично слеплен,

Ну да, ведь наш общий настрой, как степлер.

Хамиль:

«Вот так, пацаны.»

Хаміль:

«Уся справа в тому, що навколо все на такій серйозній,

Ні, але я і сам охоче пишу тексти жорсткі.

Але розмова доходить завжди до ступору,

Запропонуй кореням додати в пісні гумору.

Так я виявився притиснутий своєю ідеєю до стінки,

З веселим настроєм, не в своїй тарілці,

Відчай безмірним був б, якщо б не змій,

Пам'ятаю, як упав з неба цей речитативний рекордсмен.

Скандалити якось парочка при мені, я встав так у боці,

Дивлюся і напрям, пацан на правильної хвилі,

Кричить їй, що він Змій, і що до нього, як до Евересту,

Виявилося, це він читав подрузі новий текст.

Приспів:

Все так, тепер у нас один мотив,

Все так, воно мені як місто-побратим,

Ну, так, цей тандем чудово зліплений,

Так, адже наш загальний настрій, як степлер.

Змій:

Все так, тепер у нас один мотив,

Все так, воно мені як місто-побратим,

Ну, так, цей тандем чудово зліплений,

Так, адже наш загальний настрій, як степлер.

Пам'ятаю того вечора, один одного за руки тримали,

А тут якийсь тип стоїть і поглядом мене жалить.

Я напружився, наче мене до стіни притиснули:

«А, ну, підемо, поговоримо за гаражами!»

Зараз я, звичайно, визнаю свою провину,

Ну, а тоді: «Ну чому, ще би в рот заглянув!»

Моїй не подобатися, коли я трохи що закипаю.

«А як поводитися з такими нахабними типами?»

Я йому щось сказав тоді, він мені в зворотню,

Справа дійшла до кулаків, наша розмова була короткою,

Це зараз я знаю, що це був Хаміль,

Знав би тоді, напевно, б не хамив.

Приспів:

Все так, тепер у нас один мотив,

Все так, воно мені як місто-побратим,

Ну, так, цей тандем чудово зліплений,

Так, адже наш загальний настрій, як степлер.

Хаміль:

"Ось так, пацани."