Лида и зверёк - Каста

Мочит дождик чернёвую шкурку

Ислезится глаз, а другой в прищурку

Пожалась лапка и хвостик в кренделёк

Жмятся к стенке сырой и дрожит зверёк

Проходила, по улице, Лидушка

Пожалела она животинушку

Подхватила, дрожащего, на руки

И укрыла, под курткой, в запазухе

Принесла его в дом, еле дышит он

Обернула платком, бязью вышытым

Уложила в тепло, рядом с печькою

Наварила сосисок да с гречкою

Извела ласкутки все на тряпочки,

смостерила подстилку и тапочки

Вытирала пыль, подтерала грязь

Задремала с улыбкой, умаялась…

…Это кто ж такой там, мохнатенький

У него же глаза — виноградинки,

То дрожит и скулит он обиженно

То рычыт и наглеет, бестыжый он…

А на утро проснулась и ахнула

Холодильника дверца распахнута

И по полу обьедки да фантики

Да разодраны тапки и бантики

Возмутилась она безобразию

Отругать бы его за оказию,

Но лишь только вздохнула украдкою

Да пустилася по полу с тряпкою

И уж дома, зверёк, ходит барином

И глядит на неё, как хозяин он

И рычыт если что-то не нравится

и того угляди, покусается

Поводок, мастерила, старалася,

Но надеть на него побоялася

Дверь открыла, накинула курточку

И бегом, за ним, на прогулочку…

…Это кто ж такой там, мохнатенький

У него же глаза — виноградинки,

То дрожит и скулит он обиженно

То рычыт и наглеет, бестыжый он…

А мальчишки над ним надсмехалися

По двору за ним с свистом ганялися

Обзывали словами противными

И грозилися палками длинными

Только Лида не капли не струсила

Отыскала его, в куче из мусора

По собачьи мальчишек облаяла

И домой поскорей унесла его

И случилася с ним миланхолия

Прикротил он чинить свою «волию»

Всё лежал носом к печке и хмурился,

А на следущий день акачурился

Нарыдалася Лида до одури

Украшая коробку от обуви

Нарядила покойного в бантики

И зарыла его в полесаднике…

…Это кто ж такой там, мохнатенький

.уааа…уаааа…

У него же глаза — виноградинки,

.уааа…уаааа…

То дрожит и скулит он обиженно

.уааа…уаааа…

То рычыт и наглеет, бестыжый он…

.уааа…уаааа…:cry:

Мочить дощ чорнову шкірку

Вилізе око, а інше в прищурку

Потиснулася лапка і хвостик у кренделок

Тиснуться до стіни сирої і тремтить звірятко

Проходила, по вулиці, Лидушка

Пожаліла вона животину

Підхопила, тремтячого, на руки

І укрила, під курткою, у запахусі

Принесла його в будинок, ледве дихає він

Обернула хусткою, бязью вишитою

Уклала в тепло, поруч із печкою

Наварила сосисок і з гречкою

Змарнила все на ганчірочки,

змайструвала підстилку та тапочки

Витирала пил, підтерла бруд

Задрімала з усмішкою, вм'ялася...

…Це хто ж такий там, волохатий

У нього ж очі — виноградинки,

Те тремтить і скуштує він ображено

То ричить і нахабніє, безтижий він…

А на ранку прокинулася і ахнула

Холодильника дверцята відчинені

І по полу об'їдки та фантики

Так роздерті тапки і банки

Обурилася вона неподобству

Вилаяти його за оказію,

Але тільки що зітхнула крадькома

Так пустилася по полу з ганчіркою

І вже вдома, звірятко, ходить барином

І дивиться на  неї, як господар він

І гарчить якщо щось не подобається

і того побач, покусається

Повідець, майструвала, старалася,

Але надіти на нього побоялася

Двері відчинили, накинули курточку

І бігом, за ним, на прогулянку...

…Це хто ж такий там, волохатий

У нього ж очі — виноградинки,

Те тремтить і скуштує він ображено

То ричить і нахабніє, безтижий він…

А хлопчики над ним надсміялися

По двору за ним зі свистом ганялися

Обзивали словами неприємними

І грозилися палицями довгими

Тільки Ліда не краплі не трусила

Відшукала його, в купі зі сміття

По собачому хлопчику обрухала

І додому швидше забрала його

І сталася з ним міланхолія

Прикрив він він чинити свою «волію»

Все лежав носом до печі і хмурився,

А на наступного дня окачурився

Наридалася Ліда до одуру

Прикрашаючи коробку від взуття

Вбрала покійного в бантики

І зарила його в полесаднику...

…Це хто ж такий там, волохатий

.уааа…уаааа…

У нього ж очі — виноградинки,

.уааа…уаааа…

Те тремтить і скуштує він ображено

.уааа…уаааа…

То ричить і нахабніє, безтижий він…

.уааа…уаааа…:cry: