Involution, Pt. II - Karlahan

Which has been the path we’ve walked?

Had we ever looked back at our steps?

How did this inertia pushed us?

Just some useless questions right now.

Concerning where we were going every day I could realise

that mankind was becoming a cancer on this land.

It begins in our inner thoughts

and has no end, our minds want more.

Thousands of years on this trail of destruction

have made us blind in front our own involution.

How could we believe that our path was forward when the results were clear?

We can’t say we weren’t warned.

Walking towards the contrast between lights and shades.

I know we have the answer to explain what we are, what we have done to planet

Earth.

The point of no return is gone and I’m sure that mankind will never rectify.

By Iban de Dios / Guillem Rejón / Sergi Gracia

Який шлях ми пройшли?

Чи озиралися ми колись на свої кроки?

Як нас підштовхнула ця інерція?

Просто зараз кілька марних питань.

Про те, куди ми їдемо щодня, я усвідомлював

що людство перетворюється на рак на цій землі.

Воно починається в наших внутрішніх думках

і не має кінця, наш розум хоче більше.

Тисячі років на цій стежці знищення

зробили нас сліпими перед власною інволюцією.

Як ми могли повірити, що наш шлях йде вперед, коли результати були ясні?

Ми не можемо сказати, що нас не попереджали.

Ідучи до контрасту між світлом і тінню.

Я знаю, що у нас є відповідь, щоб пояснити, що ми є, що ми зробили з планетою

Земля.

Точка не повернення зникла, і я впевнений, що людство ніколи не виправиться.

Автор Ібан де Діос/Гіллем Рехон/Серджі Грасія