A Way Out - Karlahan

I’m afraid of life, as I fear to die,

My surroundings make me mistrust everything.

This unbroken guilt in my head doesn’t leave me alone,

chases me wherever I go, it is a part of me.

Always stuck in the middle of nowhere.

Bittersweet feelings collide until they melt down the core

made of my flesh and thoughts.

I’m a ghost out of its shell yearning for a sign to know the time has come.

These days must come to an end.

Hope is my way out.

Hope is my way out, for now…

I base my life on this ethereal way of thinking

just to avoid the facts that portray my mediocrity.

I unleash my rage as an attempt to drive my life

but it finally turns into perpetual resignation.

Helpless in front of myself, the mirror shows today

that during years I’ve confused what is required to improve.

Always stuck in the middle of everything, drowned in my sea of thoughts.

My path has gone downwards and it’s coming to its end.

I’m a shell consumed by itself, devoured by the flame of uncertainty.

Nothing ties me to keep my pulse.

Death is my way out.

I’ve been waiting long time for this clarifying thought.

I feel free now, with joy and relief.

The only thing left to do is to disappear.

By Iban de Dios / Guillem Rejón

Я боюся життя, як боюся померти,

Моє оточення змушує не довіряти всьому.

Ця незламна провина в моїй голові не залишає мене в спокої,

переслідує мене, куди б я не пішов, це частина мене.

Завжди застряг посеред нікуди.

Гірко-солодкі почуття стикаються, поки не розтануть серцевину

створений з моєї плоті та думок.

Я привид зі свого панцира, який жадає знак, щоб знати, що час настав.

Ці дні мають закінчитися.

Надія — мій вихід.

Надія — мій вихід, поки що…

Я базую своє життя на цьому ефірному способі мислення

просто щоб уникнути фактів, які показують мою посередність.

Я вивільняю свій лють, як спробу керувати своїм життям

але нарешті це перетворюється на вічну відставку.

Безпорадне перед самою собою, дзеркало показує сьогодні

що протягом багатьох років я плутав те, що потрібно покращити.

Завжди застряг посеред усього, потонув у морі думок.

Мій шлях пішов вниз і підходить до кінця.

Я оболонка, що з’їдається самою собою, з’їдена полум’ям невизначеності.

Ніщо не прив’язує мене до того, щоб тримати пульс.

Смерть — мій вихід.

Я довго чекав на цю прояснювальну думку.

Я відчуваю себе вільним, із радістю та полегшенням.

Єдине, що залишається зробити, це зникнути.

Автор Ібан де Діос/Гіллем Рехон