Hunderttausend Typen wach - Jupiter Jones

Vergessen zu vermissen, mal im Ernst wer kann das schon?

Trag den Kopf in all den Wolken und die Füße im Beton

Was ich bräucht' wär ein zuhause, sowas ähnliches wie Glück

Es gibt für beides einen Ort «zurück»

Wir leisten uns Geschichten, die nie weitergehen

Weil wir in Ländern waren und uns alles endlos schien

Wir wissen nicht wohin

Wir gönnen uns ein Leben das zum Sterben ist

Sterbenselend, sterbenstraurig, sterbensalbern ist

Wohin?

Und in Hunderttausend Betten, hinter hunderttausend Wänden

Küssen hunderttausend Mädchen, hunderttausend Typen wach

Und es wär' mir egal, wenn nicht eine davon du wärs

Oh, es wär mir egal

All die Filme, all die Lieder, alle sprechen über dich

Sie erzählen mir, dass es gut wird, wie das geht, erklären sie nicht

Und nur kurz bevor ich’s einseh', nur ein winzig kleines Stück

Da ist und bleibt das eine Wort «zurück.»

Wir leisten uns Geschichten, die weitergehen

Wenn wir am Ende waren, als alles endlos schien

Wir wissen nicht wohin

Wir gönnen uns ein Leben, das zum Sterben ist

Sterbenselend, sterbenstraurig, sterbensalbern ist

Wohin?

Und in Hunderttausend Betten, hinter hunderttausend Wänden

Küssen hunderttausend Mädchen, hunderttausend Typen wach

Und es wär' mir egal, wenn nicht eine davon du wärs

Oh, es wär mir egal

Und nach hunderttausend Träumen, in hunderttausend langen Nächten

Halten hunderttausend Zweifel, hunderttausend Typen wach

Und es wär' mir egal, wenn nicht einer davon ich wär

Oh, es wär' mir egal

Oh, es wär' mir egal

Забув пропустити, серйозно, хто може?

Тримай голову в хмарах, а ноги в бетоні

Мені потрібен дім, щось на кшталт щастя

Для обох є місце «назад».

Ми дозволяємо собі історії, які ніколи не тривають

Бо ми були в країнах і нам все здавалося нескінченним

Ми не знаємо, куди йти

Ми дозволяємо собі померти життя

вмирати, вмирати сумно, вмирати нерозумно

Куди?

І на сто тисяч ліжок, за сто тисяч стін

Сто тисяч дівчат цілуються, сто тисяч хлопців прокидаються

І мені було б байдуже, якби одним із них був не ти

О, мені було б все одно

Всі фільми, всі пісні, всі говорять про тебе

Кажуть, що все буде добре, не пояснюють, як це працює

І перед тим, як я це побачу, лише трішки

Є і залишається одне слово «назад».

Ми дозволяємо собі історії, які продовжуються

Коли ми були в кінці, коли все здавалося нескінченним

Ми не знаємо, куди йти

Ми ставимося до життя, за яке можна померти

вмирати, вмирати сумно, вмирати нерозумно

Куди?

І на сто тисяч ліжок, за сто тисяч стін

Сто тисяч дівчат цілуються, сто тисяч хлопців прокидаються

І мені було б байдуже, якби одним із них був не ти

О, мені було б все одно

І після ста тисяч снів, через сто тисяч довгих ночей

Тримаючи сто тисяч сумнівів, сто тисяч типів не сплять

І мені було б байдуже, якби одним із них був не я

О, мені було б все одно

О, мені було б все одно