Soldatenzug - Juliane Werding

sie hält ihn fest, so lang es geht, keine Worte, nur ein

&quotVergiß-mich-nicht&quot

der Zug rollt an, er winkt ihr zu und sein Lachen ist voller Zuversicht

halt — keine tränen, denn schon bald wirst du sehen, daß uns zwei nichts

trennen kann

es war so schön, ein wolkenloser blauer Himmel

und die Fahnen hingen bunt zum Fenster raus

und im Zug sangen die Soldaten Lieder

und er sagte, ich komm sicher bald nach haus

und er sagte, ich komm sicher bald nach Haus

es war so schön, ein wolkenloser blauer Himmel

und die Fahnen hingen bunt zum Fenster raus

und sie wußte, er kommt niemals mehr nach Haus

und sie wußte, er kommt niemals mehr nach Haus

вона тримає його якомога довше, без слів, лише одне

&quotНезабудка&quot

потяг під’їжджає, він махає їй рукою, і його сміх сповнений впевненості

зупинись — без сліз, бо скоро ти побачиш, що у нас двох нічого немає

можна відокремити

це було так гарно, безхмарне блакитне небо

і різнокольорові прапори висіли з вікна

а в поїзді солдати співали пісні

і він сказав, що я скоро буду вдома

і він сказав, що я скоро буду вдома

це було так гарно, безхмарне блакитне небо

і різнокольорові прапори висіли з вікна

і вона знала, що він більше ніколи не повернеться додому

і вона знала, що він більше ніколи не повернеться додому